К-9834/08-С Про призначення грошової допомоги та стягнення моральної шкоди - 09.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про призначення грошової допомоги та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2008 року і ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року,-

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулася з зазначеним позовом посилаючись на те, що її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною-інвалідом, у зв’язку із чим до січня 2007 року Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим (далі Управління ПФУ) виплачувало грошову надбавку по догляду за дитиною. В подальшому відповідач запропонував оформити і отримувати грошову надбавку по догляду за дитиною в Управлінні праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (далі Управління ПСЗН), однак в переоформленні такої вона відмовилася і вважаючи це порушенням прав, ОСОБА_6, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати дії Управління ПСЗН протиправними та зобов’язати останнього виплатити їй з 1 січня 2006 року заборгованість надбавки по догляду за дитиною-інвалідом, компенсувавши 3% річних та виплачувати таку у розмірах, визначених законом.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2008 року провадження у справі, в частині спору до Управління ПФУ, закрито, у зв’язку з відмовою від позову.

Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені ними рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статі 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивачка здійснює догляд за сином-інвалідом ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Управління ПФУ до грудня 2006 року виплачувало їй грошову надбавку по догляду за дитиною, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (2109-14) . З 1 січня 2007 року така виплата припинена, оскільки Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не передбачав її фінансування.

Відмовляючи у позові про визнання неправомірними дій і стягнення заборгованості з грошової надбавки суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що правових підстав для цього немає.

За приписами частини 4 статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (1727-15) , призначається за вибором інваліда з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України "Про державку соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (1727-15) .

Соціальна пенсія дітям-інвалідам призначається згідно статей 93- 96 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким не передбачались соціальні пенсії. Згідно з заключними положеннями зазначеного Закону (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом (1058-15) закони України застосовувались у частині, що не суперечили йому.

Питання матеріального забезпечення за рахунок Державного бюджету для інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів урегульовані Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (2109-14) .

З 1 січня 2005 року набрав чинності Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (1727-15) , заключними положеннями якого передбачалося виплату соціальної пенсії призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) Управліннями ПФУ, до закінчення її строку.

Враховуючи вимоги законодавства, спірні виплати позивачці до січня 2007 року проводило Управління ПФУ.

Суди правильно виходили з того, що з урахуванням змін у законодавстві, такі виплати передбачались і виплачувалися за рахунок коштів, які виділялися Управлінню ПСЗН і оскільки позивачка подала письмову заявою, заперечуючи отримання їх за рахунок цього відповідача, а тому підстав для визнання його дій неправомірними і покладення обов’язку з виплати надбавки за минулий період, у судів не було.

За приписами статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 8 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"призначення державної соціальної допомоги і перерахунок пенсії є правом особи. Для реалізації такого права особа зобов’язана подати відповідну заяву та документи визначені законом.

За таких обставин правових підстав для задоволення позову у судів не було.

Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2008 року і ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року –без змін.