2а-7535/11/2670 Про стягнення заборгованості у зв'язку із порушенням законодавства про спрощену систему оподаткування - 17.08.2011 Прийняття

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 695 080,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту "а"пункту 18.1 статті 18, підпунктів "а", "в"пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статі 2, пунктів 9.3 та 9.4 статті 9, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 (z0752-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 (z0752-99) , пунктів 1 та 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" № 727 від 03.07.1998 (727/98) , статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", у зв'язку з чим винесено податкові повідомлення - рішення № 2641/17-04 від 25.08.2010, № 2642/17-04 від 25.08.2010 та № 2643/17-04 від 25.08.2010, сума податкового зобов’язання за якими відповідачем сплачена не була.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2011 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.06.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2011 було відмовлено у задоволенні клопотанням відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Судове засідання 11.07.2011 було відкладено за клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 17.08.2011 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовую тим, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, а суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб та не є платником податку на додану вартість. Також відповідач посилався на те, що твердження позивача про його перебування на загальній системі оподаткування у зв’язку з перевищенням встановленого законодавством обсягу готівки є безпідставним, оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування" № 727 від 03.07.1998 (727/98) не містить положень якими б передбачалось, що особа, яка не дотримала у поточному році вимог статті 1 зазначеного Указу вважається такою, що не є платником єдиного податку або відбувається будь-яке "автоматичне"позбавлення такої особи статусу платника єдиного податку податковими органами. Водночас відповідач зазначив про те, що в акті перевірки не вказано на підставі яких саме грошових чеків встановлено, що відповідачем у 2008 році отриманий дохід у розмірі 3 110 938,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання: 04111, АДРЕСА_1) зареєстрований як приватний підприємець Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.11.2007 та взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва 23.11.2007.

23.07.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності нарахування та сплати до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 21.11.2007 по 31.03.2009.

Перевіркою своєчасності подання податковим органам декларацій про доходи, звітів та ведення обліку результатів фінансово-господарської діяльності встановлені порушення - пункту 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 (z0752-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 (z0752-99) , а саме, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку СПД ОСОБА_1 до державної податкової інспекції не подавались, та пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, за звітні періоди ІV квартал 2007 року, І квартал 2008 року та І квартал 2009 року, декларації про одержані доходи СПД - фізичною особою ОСОБА_1 до державної податкової інспекції не подавались.

Перевіркою з питання ведення результатів підприємницької діяльності у період з 21.11.2007 по 31.03.2009 встановлені порушення підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 (z0752-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 (z0752-99) , а саме, СПД –ФО ОСОБА_1 не вів обліку доходів та витрат за встановленою формою та не надав до перевірки книгу обліку доходів та витрат.

Перевіркою визначення обсягу виручки, валового доходу, витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), та оподатковуваного доходу (чистого доходу) встановлено порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, СПД -ФО ОСОБА_1 не подав декларації про доходи за 2008-2009 роки та занизив суму валового доходу отриманого у 2008 році на 1 258 046,00 грню, та пунктів 1 та 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" (727/98) , а саме, в заяві про перехід на прощену систему оподаткування неправомірно вказав обсяг виручки з початку 2008 року в розмірі 498 223,00 грн. та перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в перевіряємому періоді з 01.04.2008 по 31.12.2008, хоча повинен був з ІV кварталі 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, оскільки обсяг виручки за І-ІІІ квартали 2008 року склав 699 523,00 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту "а"пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого приватним підприємцем ОСОБА_1 було занижено суму оподатковуваного доходу за 2008 рік на 943 534,50 грн., не нараховано, не утримано та не перераховано у бюджет податок з доходів фізичних осіб у розмірі 141 530,17 грн.

Перевіркою ведення обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлено порушення підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статі 2, пунктів 9.3 та 9.4 статті 9, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, СПД-ФО до 20.10.2008 не надав до державної податкової інспекції заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та не отримав свідоцтво платника податку на додану вартість, не визначив зобов’язання з податку на додану вартість у звітному періоді жовтень- листопад 2008 року на загальну суму 57 940,00 грн.

Перевіркою повноти та правильності визначення отриманого доходу встановлено порушення підпункту "а"пункту 18.1 статті 18, підпунктів "а", "в"пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", а саме платником податку ОСОБА_1 не задекларовано дохід в розмірі 3 110 938,00 грн. отриманий в 2008 році, як дохід фізичної особи.

За результатами перевірки складено акт № 120/17-04/НОМЕР_1 від 23.07.2010 на підставі якого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкові повідомлення - рішення, якими суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання № 2641/17-04 від 25.08.2010 за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 466 640,70 грн., № 2642/17-04 від 25.08.2011 за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 141 530,17 грн. та № 2643/17-04 від 25.08.2010 за платежем податок на додану вартість у розмірі 86 910,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 57 940,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 970,00 грн.

18.01.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було винесено податкову вимогу № 9, якою визначено суму податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 695 080,87 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України, такий порядок визначає Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 (727/98) .

Згідно із пунктом 1 статті 1 вище зазначеного Указу Президента України (727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується до суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Частиною третьою статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 (727/98) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм права вбачається, що до складу виручки від реалізації продукції, сума якої за рік для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування не повинна перевищувати 500 000,00 грн., включаються всі кошти отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.10.2010 у справі № К-7376/08.

Відповідно до частини восьмої статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 (727/98) лише доходи, отриманні від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточна і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Статтею 5 зазначеного Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що до складу сукупного оподаткованого доходу суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування за підсумками звітного року включається доходи отриманні від здійснення підприємницької діяльності, які не обкладаються єдиним податком, в тому числі суми виручки від реалізації продукції, яка перевищує 500 000,00 грн. та відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати податків несуть платники податків.

Перевіркою було встановлено, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до виписок банку АКБ "Правекс-Банк" за період з 28.02.2008 по 02.12.2008 та виписок банку ЗАТ "Прокредитбанк" за 2008 рік, наданих до перевірки представником відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 6929 від 19.11.2008, відповідно до опису документів наданих до перевірки, відповідачем за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 були отримані кошти у розмірі 1 259 823,00 грн., у тому числі за І-ІІІ квартал у розмірі 699 523,00 грн. та за VI квартал 2008 року у розмірі 560 300,00 грн.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що він не повинен був з IV кварталу 2008 року перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно із пунктом 22.10 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) був визнаний таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Частинами другою та третьою статті 13 декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідно до додатку № 6 "Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N 36-32)" до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції № 12 від 21.04.1993 (z0064-93) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 норма витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи при здійснені інших видів діяльності, включаючи торгівельну складає 25%.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що податок з доходів фізичних осіб складає 15 % від суми чистого доходу, який визначається, як різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, а у випадку якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідачем до перевірки не було надано жодних документів на підтвердження розміру валових витрат у 2008 році.

Відповідно до виписок з рахунків відповідача в АКБ "Правекс-Банк" та ЗАТ "Прокредит банк", які були надані відповідачем до перевірки було встановлено, що відповідачем в І кварталі 2008 року було отримано валовий дохід у розмірі 498 223,00 грн., в ІІІ кварталі 2008 року у розмірі 199 253,00 грн. та в IV кварталі 2008 року у розмірі 560 300,00 грн., що загалом складає 1 258 046,00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно донараховано відповідачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 141 530,17 грн.

Перевіркою первинних документів - грошових чеків, копії яких наявні в матеріалах справи, було встановлено, що відповідачем в період з 29.01.2008 по 14.11.2008 як фізичною особою було отримано дохід у розмірі 3 110 938,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем було правомірно донараховано відповідачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 466 640,70 грн.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.4 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податку у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) нарахована йому протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) повинен зареєструватись платником податку на додану вартість, а у випадку, якщо він цього не робить, то несе відповідальність за несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що він не повинен був подавати заяву про реєстрацію платником податку на додан вартість є необгрунтованими.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Оскільки підчас проведення перевірки було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за 2008 рік перевищила 300 000,00 грн. і з IV кварталу 2008 року відповідач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та заяви для реєстрації платником податку на додану вартість від позивача не надходило, то відповідач правомірно дійшов висновку про те, що позивачем було порушено підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За результатами перевірки було встановлено, що у період з 20.10.2008 по 31.12.2008 було отримано дохід на розрахунковий рахунок у розмірі 289 700,00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно донараховано податку на додану вартість на загальну суму 57 940,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 970,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України (2755-17) як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) , та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Пунктами 59.1 та 59.4 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до розрахунку заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість відповідача складає 695 080,87 грн.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 20.1.19 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що органи державної податкової служби, зокрема, мають право звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

На час розгляду справи у суді заборгованість позивачем не сплачено, що відповідачем не заперечувалось

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 695 080,87 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою, доведеною, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 695 080,87 грн. грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 695 080,87 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму податкового боргу в розмірі 695 080,87 грн. (шістсот дев'яносто п'ять тисяч вісімдесят грн. 87 коп.):

- на користь держави до державного бюджету (розрахунковий рахунок № 3119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, (код платежу 14010100) суму заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 86 910,00 грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот десять грн. 00 коп.);

- на користь держави до місцевого бюджету (розрахунковий рахунок № 33118341700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, (код платежу 11010200) суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 141 530,17 грн. (сто сорок одна тисяча п'ятсот тридцять грн. 17 коп.)

- на користь держави до державного бюджету (розрахунковий рахунок № 33119340700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, (код платежу 11010101) суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 466 640, 70 грн. (чотириста шістдесят шість тисяч шістсот сорок грн. 70 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.