2а-5174/10/16/0170 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду - 26.07.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, та письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб’єкта владних повноважень визначені ст. 2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 33187955, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 19.10.2004 року.

18.03.2010р. посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, за результатами якої складено акт №388/15-02/33187955 від 18.03.2010р.

Актом перевірки від 18.03.2010р. встановлено не відображення у рядку 23.4 зменшення залишку від'ємного значення за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 згідно з актом № 240/1502/33187955 від 18.02.10 року у сумі 28706 гривень.

Внаслідок чого завищено значення р.23 на 28706 грн., що призвело до завищення значення р. 24,26 на 28497, а фактично р. 24,26 повинен дорівнювати 0 та занижено р. 27 на 209 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що на підставі пп. 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (із змінами) та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) :

1) зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 28497 гривень;

2) збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 209 гривень.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 30.03.2010р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0000441502/0, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 209 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 17 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкових повідомлень-рішень платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено поняття бюджетного відшкодування, яке визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов’язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом – сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника, т о сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від’ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) ).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

У п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводив документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляв невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначав сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважалось, що платник податку добровільно відмовлявся від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховував її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Позивачем залучена до матеріалів справи копія постанови Окружного адміністративного суду АРК від 05.02.2010р. по справі №2а-5775/09/6/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 р.

Суд під час розгляду справи №2а-5775/09/6/0170 встановив, що з матеріалів справи та висновку експерта №139/09 від 25.01.2010р. вбачалось, що позивачем бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, заявлене у вересні 2008р., яке виникло в період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006 р., завищено на суму 482678 грн., але підприємство надалі мало право відображати дану суму у зменшення податкових зобов’язань по ПДВ наступних податкових періодів.

Судом встановлено, що під час складання податкової звітності по ПДВ за січень 2010р. позивач формував податковий кредит за рахунок залишоку від’ємного значення попередніх податкових періодів, а саме за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагентам у період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006р.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що в січні 2010р. позивачем сформовані суми податкового кредиту по ПДВ за рахунок залишків від’ємного значення інших звітних періодів.

В силу викладеного, приймаючи до уваги факти, встановлені під час розгляду справи №2а-5775/09/6/0170, керуючись ст. 72 КАС України, суд приходить до висновку, що суми податкового кредиту, відображені у податкової звітності по ПДВ за січень 2010р., сформовані позивачем з дотриманням зазначених вище положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , який діяв на час подання перевірок, в наслідок чого висновки про збільшення сум ПДВ за відповідні періоди часу зроблені при неповному вивчені дійсних обставин справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржуване рішення не містить ознак нормативно-правового акту, внаслідок чого є актом індивідуальної дії.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України (2747-15) підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються незаконними та нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000441502/0 від 30.03.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.07.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.08.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158- 161, ч.1 ст. 162, 163 КАС України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000441502/0 від 30.03.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" (м.Саки, вул. Полтавська 5 Б, код ЄДРПОУ 33187955) 3,40 грн. – витрати зі сплати судового збору.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.