2а-5992/11/0170/12 Про визнання протиправними дії ДПІ, скасування наказу про призначення перевірки та визнання незаконними рішень щодо податку на прибуток та податку на додану вартість - 20.07.2011 Прийняття

Суть спору: Приватне підприємство "ПАН БУД"(далі – Позивач, ТОВ "ПАН БУД") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі- відповідач, ДПІ в м. Сімферополі) з вимогами:

- визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі з відображенню в акті перевірки тверджень стосовно нікчемності правочинів ПП "ПАН БУД" з ПП "РОДІНА ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ";

- визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі стосовно самостійного застосування наслідків недійсності угод в вигляді зменшення податкового зобов'язання в грудні 2010 в сумі 717115,00 грн. та зменшення податкового кредиту грудня 2010 в сумі 717115,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені з порушенням положень Цивільного Кодексу (435-15) , Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Податкового Кодексу України (2755-17) .

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.11р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.07.2011 позивачем було уточнено позовні вимоги (а.с.145-147), та викладені наступним чином:

- скасувати наказ ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951/23-7 про проведення перевірки в ПП "ПАН БУД";

20.07.2011 позивачем було збільшено позовні вимоги (а.с.205), та доповнено прохальну частину позовної заяви вимогами наступного змісту:

- скасувати наказ ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951/23-7 про проведення перевірки в ПП "ПАН БУД";

- визнати дії ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951/23-7 щодо проведення позапланової перевірки ПП "ПАН БУД" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010 протиправними;

- визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі з відображенню в акті перевірки від 28.03.2011 № 3410/23-7/37081614 тверджень стосовно нікчемності правочинів ПП "ПАН БУД" з ПП "РОДІНА ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ";

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених позові та надано пояснення по суті спору.

Представник позивача пояснив, що вважають протиправним сам факт проведення перевіки у зв’язку з протиправним виданням наказу на проведення перевірки від 25.03.2011 № 951/23-7, оскільки були відсутні підстави для проведення невиїзної позапланової перевірки, передбачені ст. 78 Податкового Кодексу України. Крім того, позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті 28.03.2011 № 3410/23-7/37081614 були зроблені працівниками відповідача без належного з’ясування всіх обставин з порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених в письмових запереченнях від 06.07.2011 (а.с.171), вважає, що прийняте рішення та вчинені дії відповідають законодавству, обґрунтовані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

Приватне підприємство "ПАН БУД" зареєстровано 26.04.2010 Державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код юридичної особи -37081614 (а.с.).

Позивач знаходиться на обліку платників податку в ДПІ в м. Сімферополі – з 27.04.2010 № 73128(а.с.181), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.11.2010 № 100308943, що підтверджується матеріалами справи .

Працівниками відповідача 28.03.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010, за результатами якої 28.03.2011 було складено акт №3410/23-7/37081614(далі – Акт перевірки) ( а.с.26-39).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення ч.1,ч.5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемини – в силу припису закону, правочини, укладені з контрагентами порушють публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податку на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "ПАН БУД" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п.1.4, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1.п.ст. 4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.5.п.7.4, п.п.7.5.1.п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено завищення податкового зобов'язання в сумі 717115,00 грн., та завищення податкового кредиту в сумі 717115,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки та з підставами ії проведення звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до Наказу від 25.03.2011 № 951 було призначено проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП "ПАН БУД" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 (а.с.191).

Підставами для проведення перевірки відповідач зазначив в наказі п.79.1 ст.79 та п.п.78.1.1, 78.1.11 ст. 78, ст.20 Податкового Кодексу України.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 951 від 25.03.2011 відповідачем вирішено провести саме документальну невиїзну позапланову перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Відповідачем в Наказі від 25.03.2011 № 951 зазначено, що підставами для проведення перевірки було п.п.78.1.1 та п.п.78.1.11 Податкового Кодексу України (2755-17) , тобто такі обставини:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

Слід зазначити, що норма п.п.78.1.1. ст.78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, а саме:

- наявність інформації за результатами проведених перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит протягом 10-ті днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не надано жодного доказу направлення на адресу позивача будь-яких запитів про отримання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських операцій за грудень 2010.

Таким чином, у відповідача були відсутні обставини, які б відповідно до п.п.78.1.1.ст.78 ПК України могли б зумовити проведення документальної позапланової перевірки ПП "ПАН БУД", відповідачем не дотримано порядку направлення запиту для отримання пояснень та інформації.

Отже суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо відповідності оскаржуваного наказу п.п.78.1.1. ст. 78 ПК України.

Щодо обставин, визначених в п.п.78.1.11. ПК України (2755-17) суд зазначає, що відповідачем в порядку ст. 71 ПК України не надано жодного доказу наявності обставин, які могли зумовити проведення перевірки відповідно до вказаної норми, а саме: - постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У зв'язку з чим, суд також вважає необґрунтованим проведення перевірки з цих підстав.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП "ПАН БУД"".

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому призначеної пенсії, а вимогу про його скасування не заявляє.

В свою чергу, частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати Наказ ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП "ПАН БУД".

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними дій, які полягають у проведенні перевірки ПП "ПАН БУД", в результаті якої було складено акт №3410/23-7/37081614 від 28.03.2011 року суд вважає їх обгрнутованими у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що Наказом від 25.03.2011 року №951 передбачено проведення перевірки з 26.03.2011 року тривалістю 5 днів, повідомленням від 25.03.2011 року (вих. №12804/10/23-7) відповідач повідомив позивача про проведення перевірки і зазначив про необхідність надання всіх документів, що підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та розрахунків по податкам та іншим обов'язковим платежам до бюджету та державних цільових фондів.

Вказане повідомлення і копія наказу направлені позивачу поштою 26.03.2011, про що свідчить відбиток поштової кореспонденції на конверті (а.с.208).

Проте на час проведення перевірки – 28.03.2011 позивач не отримав ані копію наказу, ані повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. № 1149 (z1383-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 за № 1383/14650 (z1383-07) , нормативні строки пересилання простої письмової місцевої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) – день здачи на пошту + 2 дні (приоритетна день здачі + 1 день). При цьому згідно п. 4.2. вказаних нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки без отримання податковим органом повідомлення про вурчення платнику податків наказу та направлення на перевірку, без урахування строків поштового пробігу відповідно позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Також суд зазначає, що вказане поштове відправлення було повернуто до податкового органу лише 23.04.2011 у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.208). Отже податковий орган як на початок проведення перевірки, так і на час складення акту не мав доказів отримання позивачем наказу та направлення на перевірку.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10 (v1844760-10) .

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо інших вимог позивача, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки, але рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, не оскаржується, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.

Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.

Заявлена позовна вимога по суті носить декларативний характер, оскільки фактично спрямована на зобов'язання відповідача вважати або не вважати порушенням ти чи інші обставини, викладені в акті перевірки, що фактично лежить в площині особистого волевиявлення відповідача.

Акт невиїзної документальної перевірки № №3410/23-7/37081614 від 28.03.2011 та його висновки не є по своєї суті рішенням суб’єкта владних повноважень,не є кінцевим рішенням суб’єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб’єктивний характер. Висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обов’язкового характеру для нього, а отже, вони не можуть бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд зауважує, що за умови визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 № 951, а також дій щодо проведення такої перевірки, акт документальної невиїзної перевірки, проведеної на підставі вказаного Наказу, не має жодних правових наслідків.

Дослідивши всі наявні у справі докази судом не встановлено порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, для висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки та зазначення в Акті 28.03.2011 № 3410/23-7/37081614 в частині порушення ч.1,ч.5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемини – в силу припису закону, правочини, укладені з контрагентами порушють публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, та встановлення завищення податкового зобов'язання в сумі 717115,00 грн., та завищення податкового кредиту в сумі 717115,00 грн.

За таких обставин, суд вважає належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 25.03.2011 № 951 щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ПАН БУД" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період за грудень 2010, та визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення позапланової перевірки ПП "ПАН БУД" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010.

В судовому засіданні 20.07.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 27.07.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 158- 163, 167 КАС України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 25.03.2011 № 951 щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "ПАН БУД" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період за грудень 2010.

3. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення позапланової перевірки ПП "ПАН БУД" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010.

4. В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.