Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області –Прищепи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року у справі № 2-а-9448/08 за позовом управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області до відкритого акціонерного товариства "Краматорське автотранспортне підприємство 11410" про стягнення 65549 грн. 59 коп., -

У квітні 2008 року управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Краматорське автотранспортне підприємство 11410" про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 65549 грн. 59 коп. за період з січня по березень 2008 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно ст. 2 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" –" з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення

Справа № К-9522/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є об’єктом оподаткування, збором за ставкою 100 % від

об’єкта оподаткування. Працівникам відповідача були призначені пенсії на пільгових умовах на підставі п."з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зниженням пенсійного віку на 5 років, встановленого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , п.п.6.1 п.6 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" №21-1 (z0064-04) витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягають відшкодуванню за рахунок власних коштів підприємства у розмірі 100 відсотків фактичних витрат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівникам ВАТ "Краматорське АТП 11410" були призначені пенсії на пільгових умовах на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв). Позивач на підставі ст. 2 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування", пунктів "б" –"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня по березень 2008 р. в сумі 65549 грн. 59 коп..

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, послалися на ті обставини, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) чинним законодавством взагалі не був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) на підставі п."з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Прикінцевими положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) окремо встановлений порядок покриття підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці, фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, а також особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" –"є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Працівникам ВАТ "Краматорське АТП 11410" були призначені пенсії на пільгових умовах на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як водіям міського пасажирського транспорту, що сторонами не заперечується. Позовні вимоги стосуються компенсації витрат позивача на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам відповідача за період січень-березень 2008 р. в сумі 65549 грн. 59 коп..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції посилалися на ті обставини, що чинне законодавство не передбачало обов’язку відшкодування платниками збору виплачених їх працівникам пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, що позбавляло загальне відшкодування пільгових пенсій з урахуванням статусу загальнообов’язкового платежу.

Із законністю та обґрунтованістю наведених висновків колегія суддів не погоджується.

Відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) ).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV (1058-15) ) з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (1058-15) (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті

28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з" статті 13 Закону № 1788-XII. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п’ятий). Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) чинним законодавством не був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі п."з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналізуючи наведені законодавчі норми позовні вимоги позивача законні та обґрунтовані. Вищого адміністративного

Доводи управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги позивача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного заявлений позов підлягає задоволенню. При цьому колегія зазначає, що правильність нарахування та виплат суми пільгових пенсій за спірний період сторонами не заперечуються.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області до відкритого акціонерного товариства "Краматорське автотранспортне підприємство 11410" про стягнення 65549 грн. 59 коп. задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Краматорське автотранспортне підприємство 11410" на користь управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області 65549 грн. 59 коп.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .