Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості (недоїмки) зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 60 005,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) щодо обов’язку сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим має заборгованість перед Державним бюджетом України по зазначеним внескам на суму 60 005,60 грн.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, клопотань, письмових заперечень чи пояснень по суті спору не надав.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до наданих позивачем копій карток особового рахунку ТОВ "Веста"та копії вимоги про сплату боргу від 01.01.2010 за відповідачем обліковується заборгованість по пенсійним внескам на суму 60 005,60 грн.

Позивач склав вимогу про сплату боргу від 01.10.2010 № Ю.3751/546. на підтвердження того, що зазначена вимога надсилалася відповідачу позивач надав копію конверта та довідки про причини повернення кореспонденції. Як вбачається з зазначених документів кореспонденція направлялася ТОВ "Весна" за адресою вул. Котовського, 11, кв.16, індекс 01001.

Копії опису вкладеного до зазначених вище документів на підтвердження відправки позивач не надав.

Причиною невручення є те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до зазначених у позовній заяві реквізитів відповідача, його адресою є вул. Косовського, 11, м. Київ, 04070.

Відповідно до Ухвали суду від 18.03.2011 від позивача витребовувалася довідка державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Всупереч вимог ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України позивач вимог ухвали суду не виконав. До матеріалів справи не надав доказів, які б свідчили про наявність відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також про його місцезнаходження.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем доказ про відправлення відповідачу вимоги про сплату боргу оскільки такий доказ свідчить про надсилання невідомої кореспонденції ТОВ "Весна", а не ТОВ "Веста".

Також суд звертає увагу, що надіслана судом ухвала про відкриття провадження у справі відповідачу за адресою вказаною позивачем також повернулася до суду. З огляду на вищевикладені обставини суд вважає, що докази повідомлення відповідача про наявність у нього боргу за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відсутні.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону (1058-15) сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6) ч.2 ст. 17, ч.6 ст.19 зазначеного Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до п.п. 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) , нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць) страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 Інструкції (z0064-04) у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (32 % цих сум). Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" днем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв’язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Також, цим Законом України (1058-15) встановлено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а у разі виникнення спорів з правовідносин, що ним регулюються вони вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею та суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Позивачем не надано суду доказів проведення такої перевірки та відповідно Акта перевірки.

Відповідно до п.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.203 року № 21-1 (z0064-04) , органи Пенсійного фонд України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в разі, якщо: а) дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) страхувальник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати страхових внесків; в) страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Так, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати страхових внесків, вимога надсилається відповідним пенсійним органом щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу та повинна бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Отже, оскільки позивачем не надано доказів виконання зазначеної вище процедури, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем по справі, як суб’єктом владних повноважень, не виконано обов’язок щодо доказування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У позові Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва відмовити повністю.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.