Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого – судді Гордійчук М.П.

суддів: Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

секретар –Лук’яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства "Скорпіон"на постанову господарського суду Сумської області від 10 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Претендент"Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства "Скорпіон" до Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про скасування рішення, –

У квітні 2007 року Дочірнє підприємство "Претендент"Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства "Скорпіон" (надалі –ДП "Претендент"ТОВ "Скорпіон") звернулося до суду з позовом про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про сплату боргу № Ю-399/1 від 13.12.2006 року. Вважає, що вони звільняються від цього як платник єдиного податку.

Постановою господарського суду Сумської області від 10 липня 2007 року ДП "Претендент"ТОВ "Скорпіон" відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень по справі та постановлення нового про задоволення позову.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, сторонами не оспорюється, позивач є платником єдиного податку.

Частиною 1 статті 14 спеціального Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 1058-1У від 09 липня 2003 року (набув законної сили з 01 січня 2004 року) передбачено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, у тому числі і єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно ст. 1, 14, 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. 4 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування"від 26 червня 1997 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України (z0064-04) , роботодавці (в тому числі і ті, що перебувають на спрощеній системі оподаткування), зобов’язані сплачувати внески у розмірі 32 % від їх фонду оплати праці.

Оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"від 03 липня 1998 року (727/98) не має пріоритету перед Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , то повинен застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому закону.

Така позиція суду є вірною, оскільки вона грунтується на приписах статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , якою передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) , інші Закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі вищевикладеного, суди правильно прийшли до висновку про відмову у задоволенні позову.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними.

Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду апеляційної інстанції. Рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Претендент"Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства "Скорпіон"залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 10 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .