Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 15.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2007

у справі № 6/209-4958

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Безкоровайної

Ольги Євгенівни

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Безкоровайна Ольга Євгенівна звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення №0002682303/0/59244 від 12.09.2006 в частині застосування штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 16.02.2007 позов задоволено скасовано рішення №0002682303/0/59244 від 12.09.2006 в частині застосування штрафних санкцій на суму 4370 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 залишено без змін постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2007.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007, прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, актом перевірки №010204/1918/23-03/2918421286 від 07.09.2006 відповідачам в барі "Авіатор" в с. Смиківці Тернопільського району позивача встановлені порушення вимог п.9 та п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на 856 грн. і незабезпечення ведення друкування та зберігання фіскальних звітних чеків Z-звіту за 26.06.2006.

Рішенням №0002682303/0/59244 від 12.09.2006 до позивача застосовано застосовані штрафні санкції на суму 4370 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивачем надані копії сторінки КОРО із Z-звітами за 25.06.2006, 26.06.2006, 27.06.2006 та 28.06.2006, контрольної стрічки за 26.06.2006

Перша розрахункова операція за 26.06.2006 проведена о 18 год. 28 хв. фіскальний звітний чек за 26.06.2006 роздрукований 27.06.2006р. в 00 год. 18 хв., тобто в період, що не перевищує тривалості зміни.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно ст.2 вище зазначеного Закону визначає фіскальний звітний чек як документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті, а денний звіт як документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги), де зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в частині приміщення, де розташований бар позивача, здійснює діяльність і підприємець Ткачук В.О. (кухня - реалізація страв), що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 20.12.2005, рішенням виконкому Смиківецької сільської ради № 320 від 30.03.2006 та договором оренди приміщення від 01.09.2006.

Розрахункові операції із застосуванням РРО здійснював лише позивач, який на підставі ліцензії №019737 від 13.04.2006, проводить реалізацію алкогольних напоїв.

Згідно з рахунком офіціанта від 07.092006 загальна сума замовлення, яку зробили перевіряючі становила 149 грн. з них, відповідно до акта перевірки, лише 50 грн. належали позивачу (горілка "Метіготі").

Також, судом апеляційної встановлено, що зазначені кошти були сплачені за продукцію кухні, а не з бару, вилучені кошти в свідка Куріци Б.Я. не відносилися до коштів отриманих від реалізації товарів з бару.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що спірні кошти позивачем отримані не в результаті розрахункових операцій та не є коштами позивача, отриманими в касу, а фактично належать іншому підприємцю, що свідчить про безпідставність застосування податковим органом штрафних санкцій за невідповідність готівки в касі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 у справі № 6/209-4958 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 16.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 у справі № 6/209-4958залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.