2а-15325/10/2670 Про стягнення заборгованості з узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку - 05.07.2011 Прийняття

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та є платником податків. Внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та земельного податку у відповідача виникла податкова заборгованість перед бюджетом в розмірі 8 347 323, 07 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 3 093 049, 59 грн. (у тому числі: за платежами, що контролюються органами ДПС –3 031 147, 70 грн., штрафні (фінансові) санкції -452 620, 04 грн. і пеня –61 901, 89 грн.) та земельного податку з юридичних осіб у сумі 5 254 273, 48 грн. (у тому числі: : за платежами, що контролюються органами ДПС –5 017 977, 59 грн., пеня –298 197, 78 грн.).

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов в повному обсязі, зазначивши, що сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення у відповідача виникла по земельному податку з березня 2009 року по квітень 2011 року, з податку на додану вартість з липня 2009 року по квітень 2011 року, що підтверджується зворотнім боком наданих позивачем облікових карток. Позивач вказував на те, що сума податкового боргу відповідача залишається несплаченою, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача податкову заборгованість у сумі 8 347 323, 07 грн.

Відповідач заперечував проти позову, подавши в судовому засіданні 20.01.2011 року письмові заперечення проти позову (вих. від 22.12.2010 року №01-11/1274) в яких зазначив, що позивачем не сформовано належним чином позовні вимоги, не вказано який період податкового боргу включено в суму позову. На думку відповідача, позивачем не доведено належні підстави виникнення і наявності податкового боргу у відповідача, його розміру, щодо якого заявлені позовні вимоги. В судових засіданнях під час розгляду справи представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані представником позивача та відповідача документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача по суті спору, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Національний комплекс "Експоцентр України" є юридичною особою, що зареєстрована 28.10.1999 року за реєстраційним номером: 10000585156, ідентифікаційний код: 21710384, місцезнаходження: 03680, м.Київ, пр.-т Академіка Глушкова, буд.1.

НК "Експоцентр України"перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та є платником податків. Відповідач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків до 01.01.2010 року.

Відповідачем до податкового органу було подано звітний податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік згідно з яким разом нараховано податку за поточний рік 3 458 713, 03 грн. (вх.ДПІ від 27.01.2009 року №460) та наступні уточнюючі податкові розрахунки земельного податку: від 19.03.2009 року (дата реєстрації 19.03.2009 року); від 17.04.2009 року (дата реєстрації 17.04.2009 року); від 19.05.2009 року (дата реєстрації 19.05.2009 року); від 18.06.2009 року (дата реєстрації 18.06.2009 року); від 10.07.2009 року (вх.від 17.07.2009 року ДПІ №15718); від 18.08.2009 року (вх.№21292 від 19.08.2009 року); від 16.09.2009 року (вх.№23070 від 18.09.2009 року); від 19.10.2009 року (дата реєстрації 19.10.2009 року); від 13.10.2009 року (вх.№30339 від 16.11.2009 року); від 07.12.2009 року (вх.№31848 від 14.12.2009 року); від 18.01.2010 року (вх.№33624 від 19.01.2010 року), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем до податкового органу було подано звітний податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік згідно з яким разом нараховано податку за поточний рік 3 601 774, 94 грн. (вх..ДПІ №87 від 19.01.2010 року) та наступні уточнюючі податкові розрахунки земельного податку: від 17.02.2010 року (вх.№14607 від 17.02.2010 року), від 17.03.2010 року (вх.№34535 від 18.03.2010 року); від 19.04.2010 року (вх.№79510 від 20.04.2010 року); від 12.05.2010 року (вх.№113942 від 18.05.2010 року), від 12.06.2010 року (вх.№135658 від 18.06.2010 року); від 15.07.2010 року (вх.№175217 від 19.07.2010 року); від 16.08.2010 року (вх.№225972 від 18.08.2010 року); від 16.09.2010 року (вх.№249087 від 17.09.2010 року); від 13.10.2010 року; від 17.11.2010 року (вх.№346768 від 18.11.2010 року); від 13.01.2011 року (вх.№408640), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем до податкового органу було подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік від 28.01.2011 року згідно з якою разом нараховано земельного податку на 2011 рік 3 127 308, 19 грн. (вх.реєстрації №3921 від 31.01.2010 року) та наступні уточнюючі податкові декларації з плати за землю: від 15.02.2011 року (вх.№10065); від 17.03.2011 року (вх.№53813); від 11.04.2011 року (вх.№104481); від 16.05.2011 року (вх.№156307), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи..

В силу п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251 –ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) відноситься плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року (2181-14) № 2181 –ІІІ (далі –Закон № 2181 –ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 –ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт "а" підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 –ІІІ).

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 –ІІІ).

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 –ІІІ).

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 –ІІІ передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року № 2535 –ХІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі –Закон № 2535 –ХІІ), який визначав розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою ст. 17 Закону № 2535 –ХІІ передбачено, що податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Самостійно визначені суми податкового зобов’язання з земельного податку відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 –ІІІ вважаються податковим боргом.

НК "Експоцентр України"було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за: червень 2009 року від 17.07.2009 року на суму 478 192 грн. (вх.№15709 від 17.07.2009 р.); липень 2009 року від 20.08.2009 року на суму 196 151 грн. (вх.№21627 від 20.08.2009р.); серпень 2009 року від 18.09.2009 року на суму 278 314 грн. (вх.№23057 від 18.09.2009р.); вересень 2009 року від 19.10.2009 року на суму 265 747 грн.; жовтень 2009 року від 18.11.2009 року на суму 120 755 грн. (вх.№30476 від 18.11.2009р.); листопад 2009 року від 17.12.2009 року; грудень 2009 року вх.№ 33616 від 19.01.2010р. на суму 227 869 грн.; січень 2010 року від 18.02.2010 року на суму 68 458 грн.; лютий 2010 року від 18.03.2010 року на суму 74 432 грн.; березень 2010 року від 19.04.2010 року на суму 157 511 грн.; квітень 2010 року від 18.05.2010 року на суму 102 866 грн. (вх.№115897 від 18.05.2010р.); травень 2010 року від 18.06.2010 року на суму 404 217 грн. (вх.№135705 від 18.06.2010р.); червень 2010 року від 19.07.2010 року на суму 436 686 грн.(вх.№175 244 від 19.07.2010р.) з розрахуном коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ; липень 2010 року від 18.08.2010 року (вх.№225962 від 18.08.2010р.) з розрахунком коригування сум ПДВ податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року (вх.№225963 від 18.08.2010р.); серпень 2010 року від 16.09.2010 року (вх.№247380 від 16.09.2010 року) з розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року; вересень 2010 року від 18.10.2010 року на суму 352 226 грн. (вх.№289016 від 18.10.2010р.); жовтень 2010 року від 18.11.2010 року на суму 259 684 грн.; листопад 2010 року від 17.12.2010 року на суму 205 421 грн. (вх.№373613 від 17.12.2010р.); грудень 2010 року від 18.01.2011 року на суму 135 876 грн. (вх.№412895); січень 2011 року від 17.02.2011 року на суму 104 360 грн. (вх.№13478); лютий 2011 року від 17.03.2011 року на суму 143 693 грн. (вх.№51182); березень 2011 року від 15.04.2011 року на суму 206 977 грн. (вх.№135514); квітень 2011 року від 18.05.2011 року на суму 145 616 грн. (вх.№9003296015), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, відповідачем до податкового органу було надано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.04.2010 року за лютий 2010 року (вх.№47260); від 06.04.2010 року за січень 2010 року (вх.№47256); від 17.06.2010 року за квітень 2010 року (вх.№13528).

Самостійно визначені суми податкового зобов’язання відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 –ІІІ вважаються податковим боргом.

Крім того, в результаті проведення співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м.Києва невиїзних документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами яких було сккладено Акти та прийнято податкові повідомлення рішення.

Так, відповідно до Акту про результати невиїздної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету НК "Експоцентр України"від 27.08.2010 року №1523-15/20-213 було встановлено порушення п.п.5.3.1, п.5.3, ст. 5 Закону №2181-ІІІ та винесено наступні податкові повідомлення рішення: №0029811520/0 від 27.08.2010 року сума штрафу за яким склала 432 319, 04 грн.; №0029101520/0 від 27.08.2010 року на суму 1186, 8 грн.; №0029091520/0 від 27.08.2010 року на суму 19 114, 20 грн.

Актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009 року НК "Експоцентр України" від 24.09.2009 року №418/42-50/21710384 встановлено, що в порушення п.п.5.3.1, п.5.3, ст. 5 Закону №2181 платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за червень 2009 року та винесено податкове повідомлення рішення №0000514250/0 від 02.10.2009 року сума штрафу за яким склала 6988, 23 грн.

Згідно акту за результатами перевірки проведеної 10.11.2009 року було встановлено порушення відповідачем п.п.5.3.1, п.5.3., ст.5 Закону України №2181 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000824250/0 від 18.11.2009 року сума штрафу за яким склала 51 600, 58 грн.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ податкові повідомлення надсилаються в порядку передбаченому для податкових вимог та вважаються надісланими (врученими) юридичній особі, якщо їх передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вищевказані податкові повідомлення-рішення було вручено відповідачу під розписку (генеральному директору –ППР №0029811520/0 від 27.08.2010 року; №0029101520/0 від 27.08.2010 року; №0029091520/0 від 27.08.2010 року; головному бухгалтеру –ППР №0000514250/0 від 02.10.2009 року; №0000824250/0 від 18.11.2009 року).

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" –"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

При цьому, виходячи із змісту статті 16 Закону України 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до визначення п.1.4 ст.1 Закону України 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Статтею 16 Закону України 2181-ІІІ нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону №2181 податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань 27.04.2009 року відповідачу було вручено першу податкову вимогу від 02.04.2009 року №1/21 та надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення другу податкову вимогу від 02.06.2009 року №2/32, яка отримана ним 09.06.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним на момент їх виставлення законодавством порядку та не оскаржені.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (2755-17) .

Як вбачається з пункту 9.1 Податкового кодексу України (2755-17) , до загальнодержавних податків та зборів в тому числі віднесено податок на додану вартість (п.п.9.1.3.) та плата за землю (9.1.10).

Згідно з п.46.1 Податкового кодексу України (2755-17) податкова декларація –документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків –фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (2755-17) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку.

п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків. Коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено поняття пеня як - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законо129.1. Пеня нараховується:

Статтею 129 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Враховуючи вищенаведене, виходячи з матеріалів справи, обставин встановлених під час розгляду справи на день розгляду справи вбачається, що сума податкового боргу в розмірі заявленому до стягнення, а саме, 8 347 323, 07 грн. відповідачем не погашена. НК "Експоцентр України" має податковий борг перед бюджетом в сумі 8 347 323, 07 грн., який виник:

- за період з березня 2009 року по квітень 2011 року з земельного податку юридичних осіб, в сумі 5 254 273, 48 грн. (у тому числі: 5 017 977, 59 грн. - податковий борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби; 236 295, 89 –залишок несплаченої пені);

- за період з липня 2009 року по квітень 2011 року з податку на додану вартість в сумі 3 093 049, 59 грн. (у тому числі: 3 031 147, 70 грн. - податковий борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби; 452 620, 04 –штрафні (фінансові) санкції; 61 901,89 –залишок несплаченої пеня).

Вищевказане підтверджується також, зокрема, наданими позивачем та залученими до матеріалів справи зворотнім боком облікових карток платника НК "Експоцентр України"(з земельного податку та податку на додану вартість) станом на 31.12.2009 року, станом на 31.12.2010 року, станом на 06.06.2011 року, станом на 05.07.2011 року та повідомленням про грошові зобов’язання та податковий борг (Форма №10-ОПП) від 06.06.2011 року №2058/24-018.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 –ІІІ, який діяв на момент звернення позивача до суду, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

В силу ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України (2755-17) як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) , та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов’язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов’язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 8 347 323, 07 грн. (з земельного податку –5 254 273, 48 грн. та податку на додану вартість –3 093 049, 59 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного комплексу "Експоцентр України"(ідентифікаційний код: 21710384, адреса: 03680, м. Київ, пр.-т. Академіка Глушкова, 1, з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 8 347 323, 07 грн. (вісім мільйонів триста сорок сім тисяч триста двадцять три гривні 07 копійок), який зарахувати:

- податок на додану вартість 3 093 049, 59 грн. (три мільйони дев’яносто три тисячі сорок дев’ять грн. 59 копійок) на розрахунковий рахунок № 31117029700002; земельний податок з юридичних осіб 5 254 273, 48 грн. (п’ять мільйонів двісті п’ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят три гривні 48 копійок), Банк одержувач: Головне управління Державного казначейства України у м.Києві, МФО 820019.