Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді  Цуркана М.I.

суддів: Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.I.

при секретарі Проценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення міського Ленінського  районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного  суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадової особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України в м.Севастополі (далі - Фонд),

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду зі скаргою на неправомірін дії начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України в м.Севастополі та просив зобов"язати його скасувати Постанову НОМЕР_1 і призначити йому страхові виплати у зв"язку зі стійкою втратою професійної працездатності у розмірі, визначеному бухгалтерією в/ч 87 353 за довідкою НОМЕР_2, який становить 342 грн. 19 коп.

Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року залишено без змін рішення місцевого суду Ленінського району м.Севастополя від 21 серпня 2003 року, яким в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до  Верховного Суду України, який своїм листом від 26.09.2005 року  передав ії до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного  суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року та рішення міського Ленінського  районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року і ухвалити нове рішення - про задоволення скарги.  Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. А саме, ст.29 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , оскільки Фондом, на його думку, безпідставно не прийнято до уваги, що розмір страхових виплат збільшився і становив на серпень 2001р. 342,19 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що після передачі особової справи позивача з військової частини 87353 в Фонд, Постановою Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України НОМЕР_1 було проведено перерахунок щомісячних страхових виплат з 01.03.2002 р. призначена виплата в розмірі 291 грн. 85 коп. щомісячно.

Відповідно до ст.29 Закону України ""Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" (1105-14) (Закон № 1105-ХIV від 23.09.99 р.), перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Пункт 4 ст.29 Закону № 1105-XIV (1105-14) від 23.09.1999р. щодо перерахунку при підвищенні тарифних ставок (посадових окладів) працівників виключений (Закон України від 22.02.2001р. № 2272-III (2272-14) ).

Тому суд першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку, що в діях посадової особи Фонду щодо нарахування виплат не вбачається порушень закону, а оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству.

Крім того, матеріали справи містять Постанову Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України НОМЕР_3, якою позивачу була перерахована сума щомісячної страхової виплати та призначені виплати у розмірі 334,97 грн.

За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів,  -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення міського Ленінського  районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного  суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.