2а-473/11/12/0170 Про визнання протиправними та скасування рішень щодо застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування - 21.04.2011 Прийняття

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом від 21.12.10р. №867 на суму 13700,57грн. та №868 на суму 3188,07грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не може погодитись із оскаржуваними рішеннями відповідача та їх розрахунками, оскільки вважає, що дані рішення відповідача, винесені з порушенням положень чинного законодавства України, а саме ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та порушують права і законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.02.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд

ОСОБА_2 зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємства (а.с.14).

21.12.10р. відповідачем були виявлені факти порушення позивачем вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, пунктів 1 та 2 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 (z1000-04) , не надання в строк до 01.04.05р. документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік, про що складений акт №213 від 21.12.10р. про виявлення порушення (а.с. 9) та не надання в строк до 01.04.06р. документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік, про що складений акт №214 від 21.12.10р. про виявлення порушення (а.с. 12).

21.12.10р. відповідачем на підставі актів про виявленні порушення від 21.12.10р. №213 та №214 прийняті рішення №867 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом у розмірі 13700,57грн (а.с.7) та №868 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом у розмірі 3188,07грн. (а.с.10).

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав. Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на моент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 (z0442-02) Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (1058-15) (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону (1058-15) .

Стаття 3 Закону №1058 визначає суб’єктів системи пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону №1058 зазначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058 страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону №1058 визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до ст.1 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначено як організацію та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному Законом №1058 (1058-15) .

У відповідності до ч.1 ст.21 Закону №1058 органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Підставою для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку серед інших є і відомості, що надходять від роботодавців (ч.2 ст.21 Закону №1058).

Згідно з пп. 1 п.1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 N 7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за №1000/9599 (z1000-04) (далі - Порядок) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Отже позивач в розумінні Закону №1058 (1058-15) повинний надавати відомості до системи персоніфікованого обліку.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за ненадання, невчасне надання, надання не по встановленій формі або представлення недостовірних відомостей, використовуваних в системі персоніфікованого обліку і іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожен повний або неповний місяць затримки представлення відомостей, звітності, але не менше десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 % вказаних сум і не менше 20 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 14 статті 106 Закону України №1058, рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом.

Відповідачем на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058 до позивача прийняті рішення від 21.12.10р. №867 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом у розмірі 13700,57грн та №868 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом у розмірі 3188,07грн.

Частиною 2 ст. 21 Закону №1058 встановлено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі картки особового рахунку платника. Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа (ст.21 Закону №1058).

Стосовно правомірності винесення цих рішень та застосування до позивача штрафних санкцій за цими рішеннями, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення №867, штрафні санкції відповідачем розраховані за ненадання до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2004 звітний період, які розраховані відповідачем за формулою: сума страхових внесків Х 10% Х кількість місяців затримки. Відповідно до розрахунку відповідачем штрафних санкцій до позивача сума страхових внесків від доходу склала 1985,59грн., кількість місяців затримки 69. Таким чином, 1985,59грн. Х 10% Х 69 = 13700,57грн. (а.с. 8) та відповідно до №868, штрафні санкції відповідачем розраховані за ненадання до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2005 звітний період, які розраховані відповідачем за формулою: сума страхових внесків Х 10% Х кількість місяців затримки. Відповідно до розрахунку відповідачем штрафних санкцій до позивача сума страхових внесків від доходу склала 559,31грн., кількість місяців затримки 57. Таким чином, 559,31грн. Х 10% Х 57 = 3188,07грн. (а.с. 11).

Пунктом 1.3 Порядку №7-6 (z1000-04) зазначено, що звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб наведено у розділі 2 цього Порядку (z1000-04) .

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, фінансові санкції застосовано за порушення позивачем Закону №1058 (1058-15) у зв’язку з не наданням в строк до 01.04.05р. та до 01.04.06р. документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік та за 2005 рік відповідно по найманому працівнику.

Позивач в розумінні Закону №1058 (1058-15) є роботодавцем, який повинний надавати відомості до системи персоніфікованого обліку, в строк встановлений Законом (1058-15) .

Дослідивши надані до суду документи, вбачається, що позивачем не було надане індивідуальні відомості про найману особу до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду за 2004 та за 2005 звітні періоди відповідно.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Аналізуючи зазначену норму, законодавець не визначає строк застосування фінансових санкцій, але застосовані відповідачем до позивача фінансові санкції у сумі 13700,57грн. та у сумі 3188,07грн. відповідно, згідно до вимог статей 239, 241 Господарського кодексу України відноситься до адміністративно-господарської санкції .

На спірні відносини щодо застосування до позивача штрафних санкцій поширюється ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом в Ухвалі від 03.12.09р. у справі № К-19925/08.

Отже суд вважає, що не можна ототожнювати поняття "застосування" та "стягнення" фінансових санкцій. Застосовуючи фінансові санкції суб’єкт владних повноважень своїм рішенням визначає та встановлює міру відповідальності за порушення суб’єктом господарювання норм законодавства, тоді як під стягненням фінансових санкцій слід розуміти дії щодо звернення до примусового виконання вже застосованих суб’єктом владних повноважень фінансових санкцій, зокрема шляхом звернення до суду із позовом про стягнення фінансових санкцій.

Таким чином, для органів Пенсійного фонду Законом №1058 (1058-15) , зокрема ч.15 ст.106, не застосовуються лише строки давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, тоді як при перевірці законності застосування суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі фінансових санкцій, суд повинен перевіряти дотримання передбачених ст. 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій. В даному випадку відповідач своїми рішеннями від 21.12.10р. №867 та №868 застосував санкції за порушення законодавства, які мали місце в 2004 та в 2005 роках, щодо яких граничний строк виконання суб’єктом господарювання обов’язків з надання до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб встановлений до 01 квітня року, наступного за звітним. Отже за виявлене порушення, днем порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є 01 квітня 2005 року та 01 квітня 2006 року, тому фінансові санкції могли бути застосовані не пізніш як через один рік з дня порушення, тобто не пізніше 01 квітня 2006 року та 01 квітня 2007 року відповідно, тоді як були застосовані спірним рішенням 21 грудня 2010 року, тобто з порушенням встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Судом встановлено, що позивачем порушено терміни подання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2004-2005 роки.

Проте, в порушення зазначених норм відповідачем в Рішеннях від 21.12.10р. №867 та №868, що оскаржуються вказано інше правопорушення - неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що не мало місце, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем зазначена звітність за 2004-2005 роки була подана до органів Пенсійного фонду України у грудні 2010 року (а.с. 8, 11).

Таким чином, відповідачем були прийняті Рішення від 21.12.10р. №867 та №868 без урахування фактичних обставин, у зв'язку з чим вони не можуть бути визнані такими, що прийняті обґрунтовано, добросовісно та у визначений в Законі спосіб, що є підставою для визнання їх протиправними та скасуванню.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом від 21.12.10р. №867 на суму 13700,57грн. та №868 на суму 3188,07грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 21.04.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 26.04.11р.

Керуючись ст.ст. 160- 163, 167 КАС України, суд

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного України в Сімферопольському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в строки, встановлені законом від 21.12.10р. №867 на суму 13700,57грн. та №868 на суму 3188,07грн

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.