Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року

у справі №5/336/06-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування акту індивідуальної дії,

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006 року №0000091316/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 608655,60 грн., з яких 579672,00 грн. –основний платіж та 28983,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року (суддя Проскуряков К.В.) позов задоволено у зв’язку з відповідністю дій позивача вимогам пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Юхименко О.В., судді –Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції мотивована посиланнями на пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосувавши який суд дійшов висновку, що наведена норам дозволяє платнику податків відносити до складу валових витрат добровільно перераховані неприбутковим організаціям кошти у сумі, що перевищує 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Тобто, якщо платник податку перераховує кошти у розмірі 2,5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, то віднести до складу валових витрат він має право тільки 0,5%, оскільки саме ця сума перевищує 2%.

Вважаючи, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року була прийнята з порушенням норм матеріального права, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року. Скаржник вказує на неправильне застосування пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки наведене в оскаржуваній постанові розуміння цієї норми фактично призводить до неправомірного обмеження суми, яка підлягає віднесенню до складу до валових витрат, трьома відсотками оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 18.07.2006 року №94/08-06/00194122, про порушення товариством пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок включення до складу валових витрат за 2005 рік суми добровільно перерахованих коштів, яка не відповідає сумі, розрахованій згідно із затвердженою формою додатку Р2 до декларації з податку на прибуток підприємства, в результаті чого підприємством завищено валові витрати за 2005 рік на 2318688,00 грн.

Враховуючи фактичні обставини нарахування податкових зобов’язань, встановлені судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є тлумачення та застосування положень пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 названого Закону.

Тлумачення норми права є неодмінним атрибутом правозастосувальної діяльності, оскільки правильне застосування норми права неможливе без з’ясування точного змісту кожного з елементів її структури, без розуміння всіх понять, які містить дана норма. Виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми та її дійсним змістом є сутністю адекватного тлумачення, за якого дійсний зміст правової норми розуміється у повній відповідності з її текстуальним виразом.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Тлумачення цієї правової норми дозволяє погодитися з висновком суду першої інстанції, що законодавець, визначаючи суму, яка підлягає віднесенню до складу валових витрат у зв’язку з добровільним перерахуванням коштів до відповідних бюджетів або неприбуткових організацій, обмежив мінімальну межу таких відрахувань двома відсотками від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, а не тією сумою, що перевищує ці два відсотки.

Відмінне від наведеного тлумачення пп. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 Закону призведе до фактичного обмеження права платника податку на віднесення відповідних сум до складу валових витрат трьома відсотками оподатковуваного прибутку підприємства, що не узгоджується навіть з текстуальним наповненням правової норми, з приводу застосування якої виник спір.

За наведених обставин, слід визнати правильним висновок суду першої інстанції, який встановив незаконність донарахування позивачу податку на прибуток у зв’язку зі згаданим порушенням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Оскільки постанова суду першої інстанції була скасована помилково, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 226 КАС України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року у справі №5/336/06-АП скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 року у справі №5/336/06-АП залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.