Про визнання дій неправомірними та скасування рішення - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обласне підприємство "Оптика-Медтехніка" (далі - Підприємство) до управління Пенсійного фонду України в м. Суми (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

У березні 2013 рокуПідприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії управління ПФУ та скасуватийого рішення від 26 березня 2013 року № 724 про застосування фінансових санкцій.

На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що спірне рішення винесено на підставі пункту 4 частини дев'ятоїстатті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), яка з 1 січня 2011 року втратила чинність, а отже, не могла бути застосована.

Суди встановили, що на підставі акта перевірки від 26 березня 2013 року № 163/05-14 управління ПФУ рішенням від 26 березня 2013 року № 724 застосувало до Підприємства фінансові санкції у розмірі 32 129 грн 1 коп. за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період 2004, 2005, 2007, 2008 роки.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 серпня 2013 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 лютого 2014 року постанову апеляційного суду скасував і залишив у силі постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Підприємство зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункт 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV.Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року скасувати і залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Підприємства не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 березня та 21 листопада 2013 року, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV.

У рішеннях, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що прийняття рішень про застосування штрафних санкційна підставі частин першої-дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV після1 січня 2011 року, коли ці норми втратили чинність, є порушенням вимог частини другої статті 58 Конституції України, у якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли у період 2004, 2005, 2007, 2008 років, можуть бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки вони виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV, а пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) передбачено стягнення штрафних санкцій та заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених станом на 1 січня 2011 року, в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 4 частиниде в'ятої статті 106 Закону№ 1058-IV (уредакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами ПФУ до страхувальників, зокрема за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року підпунктом "й" пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (2464-17) зі статті 106 Закону№ 1058-IV було виключено частину дев'яту.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону№ 2464-VI (2464-17) (у редакції,чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Суди встановили факт наявності своєчасно не обчислених та не сплачених Підприємством страхових внесків за період 2004, 2005, 2007, 2008 роки, який був виявлений управлінням ПФУ у ході перевірки.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 26 березня, 26 листопада та 3 грудня 2013 року (№№21-71а13,21-391а13, 21-409а13 відповідно).

За таких обставин у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права, а тому у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Обласне підприємство "Оптика-Медтехніка"відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.