Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Федорчука А.Б., Аблова Є.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної комісії регулювання електроенергетики України

треті особи ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник –18",

Житлово-будівельний кооператив "Буревісник –3",

Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний",

Житлово-будівельний кооператив "Авіатор-20",

Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник",

Житлово-будівельний кооператив "Кристал –16",

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор",

ОСОБА_4,

Житлово-будівельний кооператив "Октава-2"

про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови №8 від 13.01.2011р.,

за участю:

позивача –ОСОБА_5

відповідача –Вороніна О.В.

третя особа 1 - ОСОБА_2

третя особа 2 - ОСОБА_3

третя особа 3 - Мельниченко Н.П.

третя особа 4 - Роман В.Г.

третя особа 5 - Тлустенко А.Г.

третя особа 6- Лилик К.О.

третя особа 7 - Снєжна Н.М.

третя особа 8 - Грузда Н.М.

третя особа 9 - Кіщук Т.В.

третя особа 11 - Кіщук Т.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту –позивачі) звернувся з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі по тексту –відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Житлово –будівельний кооператив "Суднобудівник –18", Житлово –будівельний кооператив "Буревісник –3", Житлово –будівельний кооператив "Молодіжний", Житлово –будівельний кооператив "Авіатор –20", Житлово –будівельний кооператив "Ремонтник", Житлово –будівельний кооператив "Кристал –16", Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_4, Житлово – будівельний кооператив "Октава –2"про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2011р. №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не були виконані вимоги, передбачені для прийняття регуляторних актів зазначеним законом, що в свою чергу є підставою для визнання акта недійсним та його скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що оскаржувана постанова не є регуляторним актом, а тому при її прийнятті Національна комісія регулювання електроенергетики України діяла відповідно до Конституції та законів України.

Треті особи позовні вимоги підтримали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

13 січня 2011 року Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову №8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (z0062-11) .

Зазначеною постановою затвердженого тарифи на електроенергію, що відпускається населенню в залежності від обсягів споживання:

Також, вказаною постановою внесено зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1999р. №309 (z0151-99) , а саме:

1. Пункт 1.1 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.1. Відпуск електроенергії населенню проводиться за тарифом:

20,3 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

26,4 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу проводиться за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.".

2. Пункт 1.3 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.3. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в сільській місцевості, проводиться за тарифом:

18,75 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

24,4 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.".

3. Пункт 1.4 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.4. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом:

15,6 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 250 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

20,3 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.

Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.".

4. У пункті 1.6 глави 1 слова та цифри "за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год. (крім будинків, обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками) і за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год. - у будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками." замінити словами та цифрами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.3 та 1.4 цього Порядку.".

5. Абзац перший пункту 1.8 глави 1 доповнити словами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.1, 1.3 або 1.4 цього Порядку, та відповідними тарифними коефіцієнтами:".

6. Пункт 1.8 глави 1 доповнити новим абзацом такого змісту:

"При цьому при визначенні вартості спожитої електроенергії за кожним рівнем тарифу застосовується питома вага обсягу електроенергії, що спожита у відповідну зону доби протягом розрахункового періоду, до загального обсягу спожитої електроенергії в цьому періоді.".

7. Пункт 2.2 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.2. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім гуртожитків сімейного типу) проводиться за тарифом 25,65 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт") проводиться за тарифом 19,7 коп. за 1 кВт·год.".

8. Пункт 2.3 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.3. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 23,6 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,15 коп. за 1 кВт·год.".

9. Пункт 2.4 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.4. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), що обладнані в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 19,5 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), що розташовані у будинках, обладнаних в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,0 коп. за 1 кВт·год.".

10. У пункті 3 слова та цифри " Закону України від 03.12.99 N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (1274-14) замінити словами "Податкового кодексу України" (2755-17) .

11. В абзацах першому та другому Примітки слова "та інше" виключити, а цифри "20,3" та "18,75" замінити відповідно цифрами "26,4" та "24,4".

Позивач в обґрунтування своєї позиції щодо визнання незаконною та скасування вищевказаної постанови здійснює посилання на Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , зокрема, вказує на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не були виконані вимоги, передбачені для прийняття регуляторних актів зазначеним законом, що в свою чергу є підставою для визнання акта недійсним та його скасування.

Статтею 11 Закону України "Про електроенергетику" та ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться, зокрема, шляхом формування цінової та тарифної політики.

Одним із основних завдань Національної комісії регулювання електроенергетики України, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" та підпунктів 2 та 4 пункту 3 в електроенергетиці, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що відповідач при прийнятті спірної постанови як регуляторного акту порушив вимоги ст. 5, 8, 9, 12, 13, 21, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, попередньо не оприлюднив проект постанови; аналіз регуляторного впливу не готувався; з державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва проект постанови попередньо не погоджувався, а також не оприлюднено у "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур’єр".

З даним твердженням позивача суд не погоджується та спростовує його виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначає регуляторний акт, як прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, а також інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Так, позивач, спираючи свої доводи на вищевказану статтю, у позовній заяві визначає оскаржувану постанову як регуляторний акт.

Відповідач заперечив проти того, що оскаржувана постанова є регуляторним актом та на підтвердження своїх заперечень надав суду копію листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №7419 від 26.10.2004р.

Відповідно до вказаного листа проектом постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про внесення змін до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" передбачається регулювання відносин між енергопостачальними компаніями та побутовими споживачами, а тому даний проект постанови не є регуляторним актом і не потребує погодження із Держпідприємництвом України.

Отже, оскаржувана постанова була прийнята відповідачем в межах повноважень визначених чинним законодавством України та на виконання нормативно - правових актів вищої юридичної сили.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства при прийнятті відповідачем постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2011р. №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам", остання діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, у суду відсутні підстави для визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття спірної постанови.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, –

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2011р.