АС-27/472-06 Про скасування податкового повідомлення-рішення - 03.12.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 21.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року по справі № АС-27/472-06 за позовом Страхового акціонерного товариства "Епос"до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Харківської області від 21.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року, позовні вимоги Страхового акціонерного товариства "Епос"до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Так, на думку відповідача, при постановлені оскаржуваних рішень судами не було враховано, що у разі, якщо фізичні особи перебувають у трудових відносинах з платником податку (та не є пов’язаними особами) підвищують кваліфікацію в українських закладах освіти на підставі укладених між підприємством і вузом договорів про цільову підготовку спеціалістів певного фаху, то таке підвищення можна вважати професійною підготовкою за профілем юридичної особи.

Крім того, відповідач вважає, що судами не було враховано надання позивачем податкової соціальної пільги робітнику підприємства в місяці, коли платник податку припинив трудові відносини з САТ "Епос", коли чинним законодавством передбачено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та законодавства Страховим Акціонерним Товариством "Епос"за період з 01.07.2003р. по 30.09.2005р. податковим органом було складено акт № 145/22-0/14075674 від 30.01.2006р., на підставі якого відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 08.02.2006р. за №0000072200/0 та за №0000111702/0.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень були винесені повідомлення-рішення від 16.03.2006р. № 0000072200/1, від 05.05.2006р. № 0000072200/2, від 16.03.2006р. № 0000142200/1, від 11.04.2006р. № 0000142200/2, від 05.05.06 р. № 0000142200/3, від 16.03.2006р. № 0000111702/1, від 05.05.2006р. №000011702/2, від 16.03.2006р. №0000321702/1, від 11.04.2006р. №0000321702/2, від 05.05.2006р. №0000321702/3.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем абз.3 п.п.5.4.2 п.5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, позивачем віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2005 року витрати на навчання Голови правління CAT "Епос"Березовського О.О., який, згідно з абз.4 п.1.26 ст.1 зазначеного Закону, є пов’язаною особою, в той час як абз.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 цього Закону не передбачає права платника податку відносити до складу валових витрат витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб, що є пов’язаними із таким платником податку.

Доводи відповідача суперечать встановленим по справі обставинам.

До складу валових витрат відповідно до абз.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"включаються, зокрема, витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку.

Професійна підготовка, згідно із визначенням, наведеним в статті 1 Законі України "Про вищу освіту", це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.

Перепідготовка –це отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше

освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

підвищення кваліфікації –це набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах спеціальності (ч.1 ст. 10 Закону України "Про вищу освіту").

Абзацом 3 підпункту 5.4.2 пунктом 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачається віднесення до складу валових витрати платника податку, пов’язані саме з професійною підготовкою або перепідготовкою, а не про підвищення кваліфікації.

Судами встановлено, що Голова правління CAT "Епос"Березовський О.О. проходив підвищення кваліфікації на виконання вимог п.4.4 "Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ", затверджено розпорядженням Держфінпослуг України від 13.07.2004р. № 1590, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.08.2004р. за № 955/9554 (z0955-04) , згідно якого керівники фінансових установ до 01.01.2006р. зобов’язані пройти підвищення кваліфікації відповідно до вимог цих Професійних вимог.

При віднесенні до складу валових витрат у 3 кварталі 2005 року плати за підвищення кваліфікації Голови правління CAT "Епос"Березовського О.О., що проходило згідно з договором від 23.06.05р. №2 з Громадською організацією "Харківський центр економічної освіти"та ХНУ ім. Каразіна, підприємство керувалося положеннями підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

З огляду на зазначене та враховуючи законодавчо закріплений обов’язок керівників фінансових установ пройти підвищення кваліфікації, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності віднесення позивачем витрат на підвищення кваліфікації, що фактично сплачені у зв’язку із організацією та веденням основного та безпосереднього виду діяльності товариства –страхової діяльності до валових витрат у 3 кварталі 2005 року.

Таким чином висновок податкового органу про порушення позивачем вимог абз.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"правильно визнаний судами неправомірним.

Щодо посилань відповідача на порушення товариством вимог п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке, на думку податкової інспекції, полягає у застосуванні податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, який виплачувався у місяць звільнення такого працівника, слід зазначити наступне.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3. статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати.

При цьому, зазначений Закон не містить заборони щодо застосування соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, який виплачувався у місяць звільнення такого працівника.

Відповідно до п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" порядок надання документів з метою застосування податкової соціальної пільги та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035 (2035-2003-п) було затверджено Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, визначає єдині правила подання платником податку з доходів фізичних осіб (далі –платник податку) документів та їх склад при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Тобто, зазначеним Порядком мають визначатися правила подання та склад документів при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, а право на отримання такої пільги визначається виключно Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати за місяць звільнення.

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленими по справі обставинами та підтверджуються матеріалами справами і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Господарського суду Харківської області від 21.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року –без змін.