2а-181/11/2670 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про неправомірне донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій), та податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства - 28.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2010 р. №№ 0002142310/0, 0002152310/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285 978,00 грн. (190 652,00 грн. –основний платіж, 95 326,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 514 641,00 грн. (343 094,00 грн. –основний платіж, 171 547,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" (2181-14) , просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" зареєстроване Святошинською районною державною адміністрацією у м. Києві 29.05.2001 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 31482028).

На виконання постанови слідчого СВ Святошинського району РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, а саме: пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 190 652,00 грн. (в т.ч. за серпень 2007 року на 87 646,00 грн., за вересень 2007 року на 33 333,00 грн., за жовтень 2007 року на 15 272,00 грн., за листопад 2007 року на 28 268,00 грн., за грудень 2007 року на 26 133,00 грн.); п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 343 094,00 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2007 року на 343 094,00 грн.), про що було складено акт від 07.09.2010 р. № 178/23-20/314820208.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідно до пп." б" пп. 4.2.2. ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 29.09.2010 р. № 0002142310/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285 978,00 грн. (190 652,00 грн. –основний платіж, 95 326,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції); від 29.09.2010 р. № 0002152310/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 514 641,00 грн. (343 094,00 грн. –основний платіж, 171 547,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, реалізуючи надане йому пп. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження рішення податкового органу, звертався зі скаргами до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві, в результаті розгляду яких оскаржувані рішення –залишені без змін, а скарги –без задоволення.

Так, взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" ґрунтувалися на договорі субпідряду від 17.07.2007 р. № 133.

Згідно зазначеного договору позивач доручав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" виконувало будівельно-монтажні роботи житлового будинку по вул. Красного Пахаря, 2 в, буд. № 2, черга 6, в с. Первіське згідно проектно-кошторисної документації, факт виконання яких підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних підрядних робіт, що містяться в матеріалах справи. В розрахунок за виконані роботи, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс", що підтверджується платіжними дорученнями. Витрати на придбання зазначених будівельно-монтажних робіт житлового будинку були віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства.

Крім цього, на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи (надані послуги) Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" були надані позивачу податкові накладні, які, як це передбачено податковим законодавством, є документом, що дає йому право на податковий кредит. Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має.

В той же час, в акті перевірки зафіксовано, що стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс", контрагента позивача, прокуратурою Святошинського району міста Києва порушено кримінальну справу за фактом підробки та використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

З пояснень засновника, визначеного в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" –ОСОБА_1, наданих слідчому СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, встановлено, що вона ніякого відношення до фінансово-господарською діяльністю підприємства не має, зареєструвала його за грошову винагороду, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, податкову звітність не складала та до податкових органів не подавала.

Також, відповідно до висновку експерта від 08.07.2010 р. № 743, документи складені на підтвердження фінансово-господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" та позивача підписані не громадянкою ОСОБА_1, а іншими особами.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок, що службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не складали, що надало змогу невстановленим особам ставити підписи на фінансово-господарських документах, складених від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" та вести незаконну господарську діяльність, яка була прикрита легальними діями по створенню суб’єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає всі правочини та інші дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" такими, що порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави (тобто нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків.

На момент укладання договору, на якому ґрунтуються взаємовідносини позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс", а також під час здійснення господарських операцій, товариство-контрагент було зареєстроване в ЄДРПОУ та в податкових органах як платник податків.

Наявність умислу позивача не може бути підтверджена лише поясненнями засновника, визначеного в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" –ОСОБА_1

Крім цього, доводи відповідача, сформульовані на підставі кримінальної справи та висновку експерта від 08.07.2010 р. № 743, сприймаються судом критично, оскільки відповідачем не надано жодних доказів такої кримінальної справи, зазначена експертиза судом не призначалась, проводилася не по відношенню до позивача, а також, була проведена з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1995 р. № 53/5 (z0705-98) , оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ні у позивача, ні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" не вилучалися оригінали документів, що підтверджують взаємовідносини позивача та контрагента (договір підряду, податкові накладні тощо).

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) , не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України (168/97-ВР) визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при оплаті будівельно-монтажних робіт, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс" в загальну суму їх вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України (168/97-ВР) , а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс", згідно оскаржуваного рішення від 29.09.2010 р. № 0002142310/0 на загальну суму 285 978,00 грн. (190 652,00 грн. –основний платіж, 95 326,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) є необґрунтованою.

Крім цього, відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження витрат на придбання будівельно-монтажних робіт, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи та поданих доказів, судом встановлено, що позивачем під час перевірки, були надані відповідачу відповідні підтверджуючі документи (акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення на оплату виконаних робіт) включення витрат на придбання будівельно-монтажних робіт житлового будинку до складу валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку прибуток підприємства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспо-Комплекс", згідно оскаржуваного рішення від 29.09.2010 р. № 0002152310/0 на загальну суму 514 641,00 грн. (343 094,00 грн. –основний платіж, 171 547,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) є необґрунтованою.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2010 р. №№ 0002142310/0, 0002152310/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158- 163 КАС України суд,-

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0002142310/0 від 29.09.10 р. про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 285 978, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0002152310/0 від 29.09.10 р. про податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 514 641, 00 грн.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.