2а-11112/10/16/0170 Про зобов'язання Державної податкової інспекції зареєструвати заявника платником податку на додану вартість, та видати останньому свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість - 25.02.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про зобов'язання відповідача зареєструвати позивача платником податку на додану вартість, та видати свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість протягом 10 календарних днів з моменту набрання постанови суду законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Однак листами відповідача запропоновано надати нову заяву по формі 1-ПДВ та іншим листом запропоновано здійснювати Товариству господарську діяльність до досягнення граничного об'єму що підлягає оподаткуванню. Посилаючись на п.п. 2.3.1 п. 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість". З такою відмовою не погодився позивач та звернувся з позовом до суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.2010р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначив, що відмова в проведені реєстрації позивача платником податку на додану вартість пов'язана з невідповідністю фактичного місцезнаходження платника податку з даними реєстраційної картки та даними свідоцтва про державну реєстрацію. Представник відповідача, посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-ІV від 15.05.2003 року (755-15) зазначає, що у випадку змін, вони повинні бути обов'язково внесені до реєстраційної картці товариства, що повинно було спричинити за собою заміну свідоцтва платника податку на додану вартість, відповідач не зробив обов'язкових змін чим порушив норми діючого законодавства.

При цьому суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" (далі позивач) 12.02.2008р. зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що видане відповідне свідоцтво, юридична адреса: 95049, АР Крим, м. Сімферополь, вулиця Гречеська, б. 16., що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.02.2011 року адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" не змінювалась.

Позивач 13.07.10 року звернувся з реєстраційною заявою вихідний № 28 від 13.07.10 року до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим яким просив зареєструвати у якості платника податку на додану вартість і видати свідоцтво платника ПДВ.

Листом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 30911/10/15-2 від 14.07.10 року, рекомендовано позивачу надати нову заяву згідно форми 1-ПДВ, у зв'язку з невірним заповненням п.1, п.4 реєстраційної заяви, тобто, у зв'язку з необхідністю уточнення назви податкового органу та номеру контактного телефону.

Відповідно до отриманої відповіді, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" 26.07.10 року повторно звернулось до відповідача з реєстраційною заявою за формою №1-ПДВ з усунутими недоліками.

Листом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 36283/10/15-2 від 12.08.10 року, рекомендовано позивачу з посиланням на п.п.2.3.1 п.2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР здійснювати господарську діяльність до досягнення граничного об'єму (300000 грн.) оподаткованих поставок товарів (послуг) без реєстрації платником податку на додану вартість.

З такою відмовою не погодився позивач, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" 10 вересня 2010 року знов подало до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим реєстраційну заяву за формою №1-ПДВ з метою проведення реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість.

Листом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим за № 42072/10/15-2 від 22.09.10 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" в реєстрації платника ПДВ. Відмову мотивовано п. 14.1 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) "Про затвердження Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість" відповідно до якого "податковий орган відмовляє в реєстрації платником ПДВ і видачі свідоцтва якщо заявник не відповідає визначенню платника податку, або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації". Зазначено, що ТОВ "РСУ-14" не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.3.ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців" №755-ІV від 15.05.03 року, що і стало підставою для відмови в реєстрації позивача як платника ПДВ.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (168/97-ВР) (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п. "а" п. 2.1. ст. 2 Закону № 168 платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Статтею 9 Закону № 168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість. Згідно п. 9.4 статті 9 Закону № 168, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Відповідно до п. 14.1. Наказу ДПА України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення (z0208-00) .

Пунктом 9.8 визначені випадки анулювання реєстрації. Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону (168/97-ВР) спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача у листі - відмові № 36283/10/15-2 від 12.08.2010 року на підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" відповідно до якого особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом (168/97-ВР) , нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Оскільки, як встановлено судом, п.п. 2.3.1 є підставою для обов'язкової реєстрації платника податку, у той час, як позивачем було подано заяву про реєстрацію його платником податку за своїм добровільним рішенням у відповідності до п.п. 2.2 Закону (168/97-ВР) .

В свою чергу Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) (далі Закон про реєстрацію) закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п. 5 ст. 17 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Статтею 19 Закону про реєстрацію закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (п. 12 ст. 19 Закону).

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п. 14 ст. 19 Закону).

Судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації позивача як платника податку на додану вартість був Акт обстеження юридичної адреси позивача від 17.09.2010 року, який є у матеріалах справи, із змісту якого вбачається, що посадовими особами відповідача здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ "РБУ-14", а саме м. Сімферополь, вул. Греческая, 16 та встановлено, що за зазначеною адресою позивач не знаходиться. Однак з зазначеного акту не вбачається, які заходи були прийняті для перевірки знаходження позивача за юридичною адресою, і взагалі приймалися чи ні якісь заходи. Крім того, суд звертає увагу, що вказаний акт складений 17.09.2010р. не є документом для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ, в Єдиному державному реєстрі містилися відомості про відсутність юридичної особи – ТОВ "РБУ-14" за його місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про дану юридичну особу. Як вбачається з оскаржуваної відмови, в неї відсутні посилання на наявність таких відомостей.

Навпаки, під час розгляду справи відповідачем надано Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що у період з 12.02.2008 (дата реєстрації в ЄДР) по 17.02.2011 (надання витягу з ЄДР) місцезнаходження ТОВ "Ремонтно-будівельне управління-14": м. Сімферополь, вул. Гречеська, 16 не змінювалося. Також судом встановлено, що відповідну кореспонденцію у тому числі і від податкової інспекції позивач отримує саме за адресою м. Сімферополь, вул. Гречеська, 16.

Отже позиція відповідача щодо незнаходження позивача за юридичною адресою є безпідставною.

Порядок проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, на момент виникнення спірних відносин, визначався Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (z0208-00) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (z0208-00) (далі Положення).

Відповідно до п. 5 Положення реєстрація платником ПДВ (z0208-00) здійснюється за поданою особою реєстраційною заявою платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1). Така заява направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Судом встановлено, що реєстраційні заяви позивача від 26.07.10 року та 09.09.10 року відповідають встановленої формі, а також проведено відповідну оплату за отримання свідоцтва платника ПДВ, що підтверджується квитанцією "Приват Банка" № 442.1027.1 від 13.07.10 року, яка є в матеріалах справи.

Крім того підтвердження знаходження позивача саме за адресою: м. Сімферополь, вул. Гречеська, 16, є отримання листів - відмов, які були спрямовані Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим позивачу.

Згідно п. 2.2 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997 року платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою (п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997 року).

Як вже зазначалось раніше відмова відповідача з підстав визначених підпунктом 2.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР (168/97-ВР) при досягненні загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом (168/97-ВР) , нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) суд вважає неправомірною оскільки, зазначене є підставою для обов'язкової реєстрації як платника податку, а ні за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вказуючи п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" як підставу для відмови у реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, без дотримання принципів рівності та єдиного підходу, що призвело до дискримінації позивача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

В ході судового засідання, яке відбулось 25.02.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови, у повному обсязі постанова складена та підписана 02.03.2011р.

Керуючись ст.ст 158-163, 167 КАС України (2747-15) , суд -

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати як платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14", 95049, м. Сімферополь, вул. Гречеська, 16, ЄРДПОУ - 35736536.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим надати звіт про виконання рішення по справі протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.