Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого   Харченка В.В., 

суддів:  Берднік I.С.,

Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.,

Матолича С.В.,

при секретарі  - Мельник I.М.,

сторони: не з'явились;

розглянувши касаційну скаргу Донецької залізниці на рішення господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року у справі за позовом Донецької залізниці до територіального управління Державного комітету з нагляду за охороною праці по Донецькій області про визнання недійсним припису, -

в с т а н о в и л а :

Донецька залізниця звернулась в суд з позовом до територіального управління Державного комітету з нагляду за охороною праці по Донецькій області (далі - Держнаглядохоронпраці) про визнання недійсним припису  № 7 від 13 жовтня 2004 року.

В обгрунтування позовних вимог, вказує на те, що оскаржуваний припис було прийнято з порушенням Положення про порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Донецька залізниця не виконала вимог суду та не надала доказів про підтвердження того, що припис Держнаглядохоронпраці № 7 від 13 жовтня 2004 року будь-яким чином порушує її права.

Не погоджуючись з даним рішенням, Донецька залізниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд зазначаючи, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, яке полягає в неповному та необ'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки Донецької залізниці, Державним комітетом з нагляду за охороною праці по Донецькій області було прийнято припис, яким скаржника було зобов'язано усунути порушення та недоліки в галузі охорони праці та запропоновано в тридобовий термін розробити план заходів щодо усунення виявлених порушень законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Підставою для відмови у задоволенні позову, було ненадання позивачем доказів того, що оскаржуваний припис порушує її права.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал суду скаржником було надано письмові пояснення щодо поставлених судом питань, проте, суд першої інстанції, не дав належної правової оцінки цим доказам.

Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, ігнорування судом наданого скаржником письмового пояснення від 11 липня 2005 року є невмотивованим, оскільки суд при розгляді справи по суті та винесенні рішення має встановити всі обставини справи, дослідити всі, без виключення докази та надати їм правову оцінку з посиланням на норми законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 2 пункту 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 (v_422800-96) від 10 грудня 1996 року визначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті  42 ГПК України (1798-12) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки, судом допущено порушення процесуальних норм, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, зазначені обставини відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.