Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого   Співака В.I.

суддів   Білуги С.В.

Юрченка В.В.

Харченка В.В.

Загородній А.Ф.

при секретарі  Парненко В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1. на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.10.2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 06.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1. до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про нарахування та виплату компенсації на невиплачені суми пенсії, -

встановила:

У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до Сосницького районного суду Чернігівської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про нарахування та виплату компенсації на невиплачені суми пенсії.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.10.2005р.  в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 06.01.2006р. апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.10.2005р.  залишено без змін.

ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.10.2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 06.01.2006р. скасувати та постановити нове рішення, яким задовільнити її позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи було встановлено, що 28.12.2002р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2004р. позивача було поновлено на роботі з 22.10.2002р., та на підставі цього рішення було видано наказ № НОМЕР_1. про поновлення на роботі ОСОБА_1. Витяг з наказу № НОМЕР_1. надійшов до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області 28.09.2004р., тому з жовтня 2004 року управління припинило виплату пенсії позивачу. На підставі виписки з наказу № НОМЕР_2 про звільнення з роботи ОСОБА_1., який надійшов до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі 21.09.2005р. та заяви позивача від 23.09.2005р. пенсія ОСОБА_1. була поновлена з травня 2004р.

Колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності нарахування та виплати компенсації за порушення строків виплати пенсії позивачу, оскільки з моменту припинення виплати пенсії ОСОБА_1., тобто з жовтня 2004р., по вересень 2005р. позивач до органів Пенсійного фонду України не звертався та не повідомляв обставин, які були б підставою для поновлення виплати пенсії.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно частини 1 статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу соціального забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Статтею 5 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) передбачено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Суд касаційної інстанції  перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановленні в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення судів необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.10.2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 06.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про нарахування та виплату компенсації на невиплачені суми пенсії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.