К-22744/08-С Про визнання незаконною відмови у реєстрації розірвання шлюбу, зобов’язання зареєструвати розірвання шлюбу та видати свідоцтво - 01.12.2009 Прийняття

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції, відділу реєстрації актів цивільного стану управління юстиції в Тернопільській області про визнання незаконною відмови у реєстрації розірвання шлюбу, зобов’язання зареєструвати розірвання шлюбу та видати свідоцтво про розірвання шлюбу за касаційною скаргою Відділу реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року,

У листопаді 2007 року позивач, який діє в інтересах ОСОБА_6 звернувся в суд із позовом до Відділу реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції, відділу реєстрації актів цивільного стану управління юстиції в Тернопільській області про визнання незаконною відмови у реєстрації розірвання шлюбу, зобов’язання зареєструвати розірвання шлюбу та видати свідоцтво про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Кременецького районного суду від з лютого 2006 року було розірвано шлюб між ОСОБА_6, інтереси якої представляє позивач, та ОСОБА_7 14 лютого 2006 року рішення вступило в законну силу, а 19 лютого 2006 року позивач звернувся в Кременецький РАЦС з письмовою заявою про реєстрацію розірвання шлюбу та видачу свідоцтва про розірвання шлюбу. До заяви позивачем були долучені копія рішення суду про розірвання шлюбу та копія довіреності ОСОБА_6, якою вона уповноважувала позивача на отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. Листом начальника Кременецького РАЦС заява позивача була направлена для розгляду у відділ РАЦС головного управління юстиції у Тернопільській області. Листом № 422/11-205 від 22 березня 2007 року начальником відділу реєстрації актів цивільного стану головного управління юстиції в Тернопільській області позивачеві було відмовлено в реєстрації розірвання шлюбу та видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, оскільки реєстрація розірвання шлюбу та видача свідоцтва про розірвання шлюбу за дорученням законодавством не передбачена. Позивач вважає дану відмову безпідставною і такою, що порушує законні права та інтереси його довірительки. Просить визнати дану відмову незаконною та зобов"язати відповідача зареєструвати розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і видати свідоцтво про розірвання шлюбу.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. В задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано рішенням Кременецького районного суду від 03 лютого 2006 року, а 19 лютого 2006 року ОСОБА_5 звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану в інтересах ОСОБА_6 з заявою про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі доручення від 22 жовтня 2007 року, посвідченого в м. Нью-Йорк США. Вищезгаданим дорученням, яке посвідчене та завірене консулом Генерального консульства України в м. Нью-Йорку, ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_5 на представництво в суді з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, виконувати всі юридично значимі дії, пов"язані з виконанням цієї довіреності, а також звертатися у відділ РАЦСу за отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 238 ЦПК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Тобто, правочином є державна реєстрація розірвання шлюбу, яка передбачає особисту присутність особи, що розриває шлюб, оскільки тільки після державної реєстрації розірвання шлюбу особа може набувати, змішувати або припиняти цивільні права та обов"язки.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив про те, що дорученням, ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_5 на представництво в суді з усіма правилами, а також звертатися у відділ РАЦСу за отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу.

Постановляючи ухвалу від 28 жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою також ту обставину, що згідно ч.3 ст. 18 Закону України "Про органи реєстрації актів громадського стану", реєстрація розірвання шлюбу громадян України, які проживають за кордоном проводять консульські установи і дипломатичні представництва України.

Тому, згідно із законодавством України немає ніяких перешкод для державної реєстрації розірвання шлюбу і отримання свідоцтва про розірвання шлюбу гр.. ОСОБА_6 за кордоном особисто.

Законодавчими актами України не передбачено реєстрацію розірвання шлюбу через представника та передбачена особиста участь особи при складанні актового запису про розірвання шлюбу та підпис цієї особи в актовому записі про розірвання шлюбу.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права, тому вона підлягає скасуванню. В задоволенні позову слід відмовити.

За правилами ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 229, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Відділу реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області задовольнити.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 до відділу реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції, відділу реєстрації актів цивільного стану управління юстиції в Тернопільській області про визнання незаконною відмови у реєстрації розірвання шлюбу, зобов’язання зареєструвати розірвання шлюбу та видати свідоцтво про розірвання шлюбу.