Про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

У березні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ від 18 лютого 2013 року № Ф-717 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період червень-грудень 2012 року у сумі 2696 грн 16 коп.

На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 послався на те, що на підставі статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) він звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки з 1 січня 2012 року здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та з 30 травня 2012 року отримує пенсію, призначену згідно із Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (796-12) "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та погодився з їхніми висновками про те, що позивач, пенсія якому призначена на підставі статті 55 Закону № 796-XII, має статус пенсіонера за віком і відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та статті 55 Закону № 796-XII, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року та прийняти нове судове рішення.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року № К/800/33413/13, у якій касаційний суд вказав на те, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах згідно із Законом № 796-ХІІ (796-12) , і не досягли встановленого статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (1788-12) "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) та Законом № 1058-ІV (1058-15) з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) , призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ (796-12) або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії - за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV (1058-15) . Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про неправомірність оскаржуваної вимоги управління ПФУ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.