2а-15097/10/2670 Про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита - 17.12.2010 Прийняття

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт –Люкс"з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсним рішення № 100000006/2010/013992/1 від 15.07.2010р. та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 37 633,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості товарів, застосувавши Метод 6 (резервний) та виніс оскаржуване рішення, яким неправомірно підвищено розраховану декларантом митну вартість товару, що призвело до надмірного нарахування митної вартості товару та до стягнення з позивача суми податку на додану вартість у розмірі 37 633,40 грн. Позивач не погоджується з рішенням Київської регіональної митниці №100000006/2010/013992/1 від 15.07.2010р. та просить стягнути з бюджету надмірно сплачену суму податку у розмірі 37 633,40 грн.

Представник відповідача 1 у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції). З метою запобігання заниження митної вартості, відділом контролю митної вартості було прийнято рішення про коригування митної вартості заявлених товарів по ВМД від 15.07.10р. №100000016/2010/ та було здійснено коригування митної вартості товару (світильників) із застосуванням резервного методу визначення митної вартості –Метод 6. Таким чином відповідач, відповідно до ч. 1, 2 ст. 264, ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, п.п. 14, 16 Постанови КМУ від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", п. 2 постанови КМУ від 09.04.08р. №339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) , прийняв рішення від 01.06.2009 р. №100000030/2009/011647/7, яке вважає правомірним.

Відповідач 2 подав письмові заперечення проти позову, просив розглянути справу за відсутності їх представника та зазначив, що згідно ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково сплачені або надмірно зараховані до бюджету. При цьому відповідач вважає, що Головне управління будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, через що просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Справа №2а-15097/10/2670 розглядається суддею одноособово, з огляду на те, що позивачем не заявлено вимог щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності центрального органу виконавчої влади - Державного казначейства України. В даному випадку Державне казначейство України є лише органом, який здійснює розпорядження бюджетними коштами та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Між ТОВ "Софіт-Люкс"(м. Київ, Україна) (покупець) та ТОВ "БЛ Трейд"(м. Москва, Росія) (продавець) був укладений контракт купівлі –продажу №804/10-2 від 11.05.2010р.

В межах укладеного зовнішньоекономічного контракту ТОВ "Софіт-Люкс"на митну територію України 15.07.2010р. був ввезений товар –""світильники електричні для освітлення вулиць та доріг з використанням ртутних та натрієвих ламп, вироблені з комбінованих матеріалів: ЖКУ21-70-003 У1 Гелиос ШБ(вар)- 785 шт, ЖТУ06-70-004 Шар (матовий)- 270 шт., поставляється без ламп, в частково розібраному стані для зручності транспортування, позначення: ШБ-широка бокова, країна виробництва RU, фірма-виробник "Лихославльский завод "Светотехника", Росія".

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була підготовлена та подана до віділу митного оформлення "Центральний"(ТОВ "Митний термінал Київщина") вантажна митна декларація №100000016/2010/582733, згідно якої митна вартість товару була визначена декларантом методом оцінки за ціною договору, а саме: на підставі ціни визначеної контрактом №804/10-2 від 11.05.2010р.

Згідно з пунктом 29 наказу Державної митної служби України від 20.04.05 № 314 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосування вантажної митної декларації" (z0439-05) (із змінами і доповненнями) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 439/10719, за результатами перевірки документів та/або митного огляду посадова особа підрозділу митного оформлення готує запит до підрозділу в компетенції якого віднесено контроль за правильністю визначення митної вартості.

Підрозділом митного оформлення "Центральний" (ТОВ "Митний термінал Київщина") був поданий запит до відділу контролю митної вартості від 15.07.10 № 582733 з метою перевірки митної вартості товару з зазначенням причини запиту "спірне питання: за заявленою ВМД стосовно товару світильників) з РФ з даною торговельною маркою відсутня інформація".

До запиту по вантажній митній декларації № 100000009/8/396991 декларантом були надані наступні документи: накладна CMR від 13.07.10 № 0187800; рахунок-фактура від 12.07.10 № 1808; зовнішньоекономічний контракт від 11.05.10 № 804/10-2; специфікація від 07.07.20 № 1 до контракту; договір про перевезення від 19.07.10 № 08; довідка про транспортні витрати від 14.07.10 № 7.

Згідно наданих декларантом документів встановлено, що контракт на закупівлю даного товару ТОВ "Софіт-Люкс"уклала з посередником –фірмою ООО "БЛ Тейд"(г. Москва, Росія), а виробником товару є фірма "Лихославльский завод "Светотехника"(Росія).

Відділом контролю митної вартості була визначена митна вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 273 Митного кодексу України та було надано рішення про визначення митної вартості від 15.07.10р. №10000006/2010/013992/1, в якому митна вартість товарів скоригована до такого рівня: 280 RUB/кг. або 9,15 USD/кг.

Позивач вважає, що відповідачу було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом (п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України), тому відповідачем неправомірно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Митна вартість є базовою категорією в системі митного оподаткування, оскільки саме на її основі розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (981_011) , митна вартість імпортованих товарів визначається як вартість ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скореговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни. Угода визначає митну вартість імпортних товарів як контрактну вартість, тобто ціною фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари. Норми Угоди викладено у розділ ХІ Митного кодексу України (92-15) "Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості".

Так, нормами Митного кодексу України (92-15) (далі по тексту –МКУ) правила визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, визначено статтями 259 –275 вказаного Кодексу.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (стаття 259 МКУ).

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України (стаття 261 МКУ).

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (стаття 262 МКУ).

Відповідно до частин першої статті 264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 265 МКУ передбачено, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості, а також й те, що митний орган має право упевнитися в достовірності декларації чи будь-якого документа, поданого для цілей визначення митної вартості.

Визначення митної вартості товарів здійснюється на підставі вимог чинного законодавства, зокрема Митного кодексу України (92-15) , Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) , Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) .

Відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (1766-2006-п) для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів додатково можуть подаватися:

• договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

• рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

• рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

• відповідна бухгалтерська документація;

• ліцензійний чи авторський договір (контракт);

• каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

• калькуляція фірми - виробника товару;

• копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

• висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

• сертифікат про походження товару;

• відомості про якісні характеристики товару;

• інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 Постанови КМУ, від 20.12.2006, № 1766 (1766-2006-п) ).

В процесі розгляду справи відповідач зазначив, що відповідно до законодавства, ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Згідно зі cт. 269 Митного кодексу України (92-15) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При

цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, згідно пояснень представника відповідача, не був застосований відповідачем у зв’язку з тим, що у посадової особи відділу контролю митної вартості виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у зв'язку з низьким рівнем заявленої митної вартості на підставі:

- порівняння з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується інформацією, яка міститься у базі даних єдиної автоматизованої інформаційної системі Держмитслужби України;

- неподанням декларантом додаткових документів або відмова від їх подання (не була подана калькуляція фірми виробника товару);

- наявність відносин пов’язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів (ТОВ "Софіт-Люкс"надав заключення ДП "Держзовнішінформ", де стверджується що на світильники встановлені спеціальні ціни, що діють між дилерськими, дистриб'юторськими й дочірніми компаніями та встановлені ТОВ "БЛ Трейд"(Росія) для ТОВ "Софіт Люкс"(Україна).

На підставі зазначеного, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки.

Методи 2 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та Метод 3 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (cт. 268 та 269 Митного кодексу України (92-15) ) не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості саме ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби.

Так, відповідно до законодавства, ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, а за період 90 днів не було митних оформлень товарів, виробником яких було б "Лихославльский завод "Светотехника".

Згідно зі cт. 268 Митного кодексу України (92-15) під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - Метод 4 визначення митної вартості згідно з cт. 271 МК України, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення.

Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні.

Метод 5 - визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості згідно із ст. 272 Митного Кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Тому, Митницею був застосований саме Метод 6, резервний, передбачений cт. 273 Митного кодексу України (92-15) , сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується на VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, 1994 року (ГАТТ) згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару - та, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку.

Митниця зауважує, що рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, що імпортуються (Метод 1) прийнято в зв’язку з тим, що посадовою особою відділу контролю митної вартості був визначений перелік необхідних додаткових документів, у тому числі: калькуляція фірми - виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно з законодавством.

Обов’язок суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений частиною другою статті 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п)

При цьому, судом встановлено, що калькуляція фірми –виробника не була надана позивачем митному органу, оскільки згідно листа 03.08.2010р. №1491 ООО "БЛ Трейд"така інформація є комерційною таємницею останнього.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості, або наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при самостійному визначенні митної вартості товару митний орган враховує наявні у нього відомості, в тому числі і цінову інформацію. Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339 (339-2008-п) , встановлено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що митна вартість товарів, які імпортуються в Україну, зазначена у документах, наданих суб'єктами господарювання, не є визначальною, остаточне визначення митної вартості товарів, відповідно до положень глав 46, 47 Митного кодексу України (92-15) , є прерогативою саме митних органів, рішення яких щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.

Відповідно, відділом контролю митної вартості винесено, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - Метод 6 згідно з положеннями ст. 273 Митного кодексу України, та було надано рішення про визначення митної вартості №10000006/2010/013992/1 від 15.07.2010р., де митна вартість була визначена на рівні 280 RUB/кг. або 9,15 USD/кг.

Позивач отримав вказане рішення та 17.07.2010р. подав до митного оформлення ВМД №100000016/2010/624215.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає рішення Київської регіональної митниці від 15.07.2010р. №10000006/2010/013992/1 таким, що відповідає чинному законодавству та визначення митної вартості було проведено з урахуванням законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Посилання позивача на лист Київської регіональної митниці від 18.10.10р. №35/7.2-12/10278, яким повідомлено директора ТОВ "Софіт-Люкс", що рішення про визначення митної вартості товарів від 21.08.2010р. №100000006/2010/014643/1 вважається скасованим, Окружним адміністративним судом м. Києва не приймається як належний доказ по справі, з огляду на те, що у вказаному листі мова йде про інший акт індивідуальної дії, ніж визначений предметом цієї справи та інший пакет документів, який був розглянутий Київською регіональною митницею.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку Товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс"має бути відмовлено в задоволені позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення № №10000006/2010/013992/1 від 15.07.2010р., яким встановлена митна вартість товару.

Ухвалою суду від 26.10.2010р. позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 376 грн. за подання адміністративного позову щодо заявлених майнових вимог до ухвалення судового рішення у справі №2а-15097/10/2670.

Відповідно до ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 87- 98, 112, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позовної заяви в сумі 376,00 грн. (триста сімдесят шість грн.) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт –Люкс"(код ЄДРПОУ 32591365, адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 93А) на користь Державного бюджету України.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.