2а-9668/10/2670 Про визнання нечинними податкових повідомлень - 17.11.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинним податкових повідомлень від 19.05.2010 р. № 92; визнання нечинним податкових повідомлень від 19.05.2010 р. № 93; визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці по узгодженню податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням №93 від 19.05.2010 р. та податковим повідомленням-рішенням № 92 від 19.05.2010 р. згідно листом №35/7.1-10/5257 від 03.06.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведення камеральної перевірки та прийняття оспорюваних повідомлень митним органом за методом розповсюдження коду товару на партію раніше розмитнених товарів є незаконним і по своїй суті є застосуванням непрямих методів визначення податкових зобов’язання, а застосування непрямих методів не належить до компетенції митних органів.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, роблячи посилання на те, що Відповідачем було правомірно проведено камеральну перевірку Позивача. За результатом якої винесено правомірно податкові повідомлення №№ 92, 93 в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законодавством.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Посадовими особами Київської регіональної митниці у відповідності до Наказу Київської регіональної митниці від 09.04.10 №346 у термін з 13.04.10 по 26.04.10 проведена камеральна перевірка ТОВ "Укрклімат"(код ЄДРПОУ 32385798) з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару "Установки для кондиціонування повітря".

В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів. У тому числі, підприємство ввозило товари "Установки для кондиціонування повітря"(надалі по тексту установки), до складу яких входять зовнішні блоки моделей: RXYQI2P7W1B, CMSQ200A7W1B, ERQ250A7W1B, ERQ200A7W1B, REYQ16P8Y1B, EWLP020KAW1N, RXQI2P7W1B, RXQ18P7W1BA, RXQ8P7W1B, RXQ10P7W1B, RWEYQ10PY1R, RXYQ10P7W1B, VATYP450AMY1, RXQ16P7W1BA, EWWP028KAW1, RZQ200C7Y1B, RXYQ8P7W1BR1, ERQ200A7W1B, що працюють в режимах "холод-тепло"та "холод".

Декларування зазначених вище Установок здійснювалось підприємством наступним чином. За ВМД №100000008/9/187375 від 16.12.09 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу REYQ16P8Y1B в кількості 2 комплектів за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 8415819090. За ВМД №100000019/10/640048 від 28.01.10 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RXYQI2P7W1B в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД №100000019/10/640674 від 05.02.10 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RZQ200C7Y1B в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД № 100000019/10/645118 від 02.04.10 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RXYQI2P7W1B в кількості 2 комплекту за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД №100000019/10/645277 від 06.04.10 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RXYQI0P7W1B в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090, із зовнішнім блоком типу ERQ200A7W1B в кількості 2 комплектів за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД №100000008/9/186146 від 02.12.09 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RXYQI2P7W1B в кількості 3 комплектів, CMSQ200A7W1B- в кількості 1 комплект, ERQ250A7W1B - в кількості 2 комплекта, ERQ200A7W1B- в кількості 3 комплекта за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД №100000019/10/639803 від 28.01.10 було задекларовано Установки із зовнішнім блоком типу RXYQI2P7W1B в кількості 1 комплект, ERQ200A7W1B в кількості 3 комплекта, RXQ18P7W1B в кількості 1 комплект, EWWP028KAW1 в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090. За ВМД №100000019/10/639509 від 20.01.10 було задекларовано Установки із зовнішніми блоками типу RXYQ10P7W1B в кількості 1 комплект, RWEYQ10PY1R в кількості 2 комплекта, VATYP450AMY1 в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД- 8415819090, із зовнішнім блоком типу RXQ16P7W1BA в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415828090. За ВМД № 100000008/9/187872 від 23.12.09 було задекларовано Установки із зовнішніми блоками типу RXYQ8P7W1BR1 в кількості 1 комплект, ERQ200A7W1B- в ковкості 1 комплект, CMSQ200A7W1B- в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090, із зовнішнім блоком типу EWLP020KAW1N- в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415828090. За ВМД №100000008/9/188476 від 29.12.09 було задекларовано Установки із зовнішніми блоками типу REYQ16P8Y1B в кількості 1 комплект, RXYQI2P7W1B в кількості 1 комплект за кодом УКТЗЕД 8415819090, із зовнішнім блоком типу RXQI2P7W1B в кількості 3 комплекта, RXQ8P7W1B в кількості 2 комплекта, RXQ10P7W1B за кодом УКТЗЕД 8415828090.

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 8415 81 90 90, Законом України "Про Митний тариф України"від 05.04.2001р. (2371-14) №2371-111 встановлена ставка ввізного мита 2 %.

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 8415 82 80 90, Законом України "Про Митний тариф України"від 05.04.2001 р. (2371-14) №2371-111 встановлена ставка ввізного мита 5 %.

Камеральною перевіркою установлено методологічні помилки - факти невірного декларування підприємством кодів товарів "Установки для кондиціонування повітря"згідно УКТ ЗЕД за вищезазначеними ВМД.

Об’єктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТ ЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі - ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу. В УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім - до відповідної позиції.

В той же час, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України"від 05.04.01 № 2371-ІІІ (2371-14) (із змінами і доповненнями), а саме: з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Перевірка правильності класифікації товару проводилась на підставі заявлених суб'єктом ЗЕД до митного оформлення відомостей про товар.

Перевірка правильності класифікації "Установки для кондиціонування повітря"для визначення вологості проводилась згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) в "редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України"від 05.04.01 № 2371-ІІІ (2371-14) зі змінами та доповненнями, Основними правилами інтерпретації класифікації товарів та відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій.

В ході камеральної перевірки було встановлено факт відсутності у підприємства обґрунтованого підходу до визначення коду Установок під час декларування товарів. Так, Установка для кондиціонування повітря із зовнішнім блоком типу RXQI2P7W1B в грудні 2009 року підприємством була задекларована за ВМД №100000008/9/188476 за кодом УКТЗЕД 8415828090 (ставка мита-5%), а вже в січні 2010 року ця ж сама Установка була задекларована підприємством за ВМД №100000019/10/639803 за кодом УКТЗЕД 8415819090 (ставка мита-2%).

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 26.04.10 № к/12/10/100000000/32385798.

На підставі Акту перевірки від 26.04.10 № к/12/10/100000000/32385798 винесено податкові повідомлення форми "Р" від 19.05.10 № 92, № 93, загальна сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до Держбюджету та визначена у податкових повідомленнях складає - 143 978,13 грн., у тому числі штрафні санкції - 6 856,11 грн.

В судовому засіданні було досліджено каталог виробника відповідно до технічних характеристик кондиціонерів, що містяться в каталозі виробника судом встановлено, що торгові марки DAIKIN 2008 року, установки для кондиціонування повітря типів RXYQI2P7W1B, CMSQ200A7W1B, ERQ250A7W1B, ERQ200A7W1B, REYQ16P8Y1B, RXQ18P7W1BA, RWEYQ10PY1R, RXYQ10P7W1B, VATYP450AMY1, EWWP028KAW1, RZQ200C7Y1B, RXYQ8P7W1BR1, ERQ200A7W1B, що декларувались підприємством за кодом 8415 81 90 90 за УКТ ЗЕД, працюють від трифазної електромережі (380В) і мають споживчу потужність понад 5кВт (але не більше 50кВт).

В листах Держмитслужби України (ЦМУЛДЕР) від 07.04.06 №29/1-11Л/2403-ЕП та від 20.02.08 №29/1-11.1/1057-ЕП, установки для кондиціонування повітря, до складу яких входять вищезазначені зовнішні блоки, повинні класифікуватись за кодом 8415 81 90 10 (ставка мита 10%). Установки для кондиціонування повітря, до складу яких входять зовнішні блоки RXQ16P7W1BA, EWLP020KAW1N, RXQI2P7W1B, RXQ8P7W1B, RXQ10P7W1B, що декларувались підприємством за кодом 8415 82 80 90 за УКТЗЕД, відповідно до технічних характеристик кондиціонерів, що містяться в каталозі виробника торгової марки DAIKIN 2008 року, працюють від трифазної електромережі (380В) і мають споживчу потужність понад 5кВт (але не більше 50кВт).

В матеріалах справи міститься Лист Технічного комітету стандартизації ТКУ 57 "Обладнання для кондиціонування повітря і вентиляції"від 05.07.2010 р. №133 (надалі по тексту Лист від 05.07.2010 р.). У відповідності до п. 2 Листа від 05.07.2010 р., побутові кондиціонери за їх конструкцією розподіляються на: роздільні, моноблочні і одноканальні кондиціонери і мають максимальну потужність по холоду до 12 кВт, а кондиціонери з продуктивністю по холоду більше 12 кВт відносяться до промислових.

Згідно п. 3 Листа від 05.07.2010 р., до промислових кондиціонерів відноситься: центральні кондиціонери (секційні, панельно-каркасні і комплекси повітрообробного обладнання центральних кондиціонерів) та автономні кондиціонери з енергоспоживанням вище 5 кВт.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Відповідно до статті 2 цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Митний кодекс України (92-15) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та дальні аспекти діяльності митної служби України.

Згідно із п. 12 ст. 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

В свою чергу п. 15 ст. 1 Митного кодексу України визначає митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

У відповідності до ст. 81 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення".

Згідно ст. 86 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV визначений порядок прийняття митної декларації, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, .ствердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.97 № 574 (574-97-п) , достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 1 04.05 № 314 (z0439-05) , з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що для визначення митної вартості товарів до ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно до цих норм до митної вартості включається: ціна товару зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості).

У відповідності до ст. 312 Митного кодексу України встановлює та регламентує порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а саме ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодуванню товарів в УКТЗЕД (п. 1 ст.312 МК України).

Проаналізувавши положення Митного кодексу України (92-15) , Суд приходить до висновку, що виключно до компетенції митних органів належить визначення митної вартості товару, а тому твердження позивача не заслуговують на увагу.

У відповідності до каталогу, який було досліджено в судовому засіданні та Лист від 05.07.2010 р. Позивачем було помилково віднесено установки для кондиціонування повітря до побутових, а не промислових.

В частині щодо винесення податкових повідомлень форми "Р" від 19.05.10 № 92, № 93, суд зазначає.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні і пересиланні) товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 (574-97-п) , згідно якого, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно підпункту 7.3.6. пункту 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Згідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.

Згідно з п. 6.1. ст. 6 цього ж Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку,чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У відповідності до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Держмитслужба звернулась з роз'ясненнями до Міністерства фінансів України щодо порядку нарахування митними органами штрафних санкцій у випадку виявлення за результатами документальних перевірок недоплат за податками і зборами, щодо яких митні органи визначено контролюючими.

Листом від 24.01.07 № 31-21020-04-13/1193 Міністерство фінансів України надало Держмитслужбі роз'яснення, у відповідності до якого на підставі підпунктів 4.1.4 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону під податковим періодом для цілей нарахування митними органами штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, необхідно розуміти один календарний місяць.

Підпунктом 5.2.5 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане митним органом що такий платник податків у встановлені Законом (2181-14) терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження рішення суду в апеляційному прядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження) у день прийняття відповідної постанови апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.