2а-12020/10/2/0170 Про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в частині складання Акту планової виїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість, оподаткування прибутку підприємств, податку з доходів фізичних осіб, щодо яких невірно визначені податкові зобов'язання - 15.11.2010 Прийняття

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Чемпіон" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі (далі відповідач) в частині складання Акту планової виїзної перевірки позивача від 25.08.201 р. № 1539/23-02/35598948, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001042301/0 від 03.09.2010 р., № 0001032301/0 від 06.09.2010р., №0001611701/0 від 07.09.2010 р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем планової виїзної перевірки позивача були невірно застосовані положення Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , в наслідок чого невірно визначені податкові зобов’язання, розраховані штрафні санкції.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові ( з урахуванням уточнень).

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2010р., надав заперечення на позов, в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань доктримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 17.12.2007 р. по 31.03.2010р., за результатами якої 25.08.2010 р. був складений акт № 1530/23-05/35598948 . У зазначеному акті зафіксоване, порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів при придбанні та продажу товарів (послуг) від ПП "Мамед" та ПП"Кассіопей", встановлено відсутність об’єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів у 1 кварталі 2010р., порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано ПДВ за квітень 2008 р. у сумі 44333 грн., п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 4138 грн., порушення п.п 6.3.2 п. 6.3. ст.6, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п .9.6.2., п. 9.6. ст.9, п.п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумах 136,41 грн. та 14514 грн.

На підставі вивчення матеріалів вказаного акту перевірки відповідачем 06.09.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00011032301/0, згідно з яким позивачу нарахований податок на прибуток у сумі 8276,50 грн., в тому числі 4138грн. – за основним платежем, 4129,5 грн. – за штрафними санкціями, 03.09.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042301/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 66499,50 грн., в тому числі 44333 грн. – за основним платежем, 22166,5 грн. – за штрафними санкціями, 07.09.2010р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001611701/0, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 4287123 грн., в тому числі 14290,41 грн. – за основним платежем, 28580,82 грн. –за штрафними санкціями .

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язани діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, до яких належить відповідач, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

У п.1.15 ст.1 Закону визначено, що податковим агентом є юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) .

У ст. 1 Закону встановлено, що дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7 Закону.

П.п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що особи, які відповідно до цього Закону (889-15) мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Ст. 17 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

У п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання.

Під час розгляду справи представник відповідача зазначив,що в порушення зазначених вище положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) позивач в період часу, який перевірявся, не здійснив оподаткування доходу,отриманого ОСОБА_7 у сумі 23590 грн., ОСОБА_8 на суму 23590 грн., ОСОБА_9на суму 23590 грн. та ОСОБА_6 на суму 23590 грн.

Надані позивачем документи свідчать про те,що в різні періоди часу ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_6 входили до складу засновників товариства та відповідно до статуту та вимог чинного законодавства вносили в його статутний фонд майно на суму 23590 грн. кожний. В подальшому вказані фізичні особи за їх особистими заявами в порядку, визначеному в статуті платника податків, були виключені зі складу часників товариства, після чого їм було повернуто майно, яка вносилась до статутного фонду.

Позивачем надані документи, яки свідчать про те,що зазначеним фізичним особам було повернуто теж саме майно, яке ними надавалось в якості внесків до статутного фонду товариства, за тією ж вартістю .

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів, яки б спростовували твердження позивача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку,що в період часу, який перевірявся, під час повернення майна ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_6 останні не отримували будь - який дохід в розумінні ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а позивач не був податковим агентом, не був зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів від їх імені та за їх рахунок, вести податковий облік їх доходів та подавати податкову звітність податковим органам .

Вивчивши зазначені документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується те, що позивач не порушував вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

За таких обставин підлягають задоволенню вимоги по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення – рішення № 0001611701/0 від 07.09.2010 р.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яким є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом (168/97-ВР) , а податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) ).

Під час розгляду справи представник відповідача наполягав на тому, що при проведенні перевірки позивача був встановлений факт завищення ним податкового кредиту за квітень 2008 р. на суму 44333 грн. Зазначений висновок зроблений при вивчені податкових накладних № 8 від 29.04.2008 р. та № 10 від 30.04.2008 р., в яких не зазначено за що саме був зроблений авансовий платіж, в наслідок чого на думку податкового органу не можливо встановити, що зазначений пов’язаний з господарською діяльністю позивача.

Позивачем залучена до матеріалів справи копія Договору купівлі-продажу, укладеного 24.04.2008 р. з ТОВ "Трейд Агрополіс", відповідно до умов якого платник податків мав прийняти ячмінь у кількості 201,511 метрична тонна по заліковій вазі та оплатити його вартість. Загальна вартість товару була визначена сторонами у розмірі 221666,67 грн. ( втому числі ПДВ 44333,33 грн. ) .

ТОВ "Трейд Агрополіс" 29.04.2008 р. оформлені податкова накладна № 8 та 30.04.2008 р. податкова накладна № 10 на суми відповідно 113333,33 грн. ( в тому числі ПДВ 22666,67 грн.) та 108333,33 грн. (втому числі ПДВ 21666,67 грн.) та оформлений рахунок фактура № ТА -000008 від 29.04.2008 р. на 201, 515 тон ячменя вартістю 2666000 грн. ( в тому числі ПДВ 44333,33 грн.)

Позивачем платіжними дорученнями № 09 від 29.04.2008 р., № 10 від 29.10.2008 р.,№ 11 від 30.04.2008 р. на рахунок ТОВ "Трейд Агрополіс" перераховано відповідно 76000 грн.( втому числі ПДВ 12666,67 грн.), 60000 грн. ( тому числі ПДВ 10000 грн.), 130000 грн. ( в тому числі ПДВ 21666,67 грн.), у всіх з платіжних документах зазначено наступне призначення платежу: "Передплата за зерно згідно рахунку № 8 від 29.04.2008 р.".

До матеріалів справи також залучені докази проведення зазначених платежів 29.04.2008 р. та 30.04.2008 р.

За таких обставин, приймаючи до уваги підтвердження факту здійснення позивачем передплати за товар, який він має намір придбати, сплату ним ПДВ, суд керуючись положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що у нього були правові підстави віднести сплачений ПДВ у сумі 44333 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2008 р.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи позивачем надані докази того, що ТОВ "Трейд Агрополіс" під час надання податкової звітності по ПДВ за квітень 2008 р. визначило суму ПДВ у розмірі 44333 грн. до складу своїх податкових зобов’язань, сплатила їх до Державного бюджету, про що свідчить довідка податкового органу про відсутність у цього суб’єкта господарювання заборгованості по розрахункам з бюджетом станом на 14.10.2010 р.

З урахуванням визначеного стає зрозумілим, що не відповідають нормам податкового законодавства викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки висновки про завищення ним податкового кредиту за квітень 2008 р. в сумі 44333грн., в силу чого не можна вважати правомірним податкове повідомлення - рішення № 0001042301/0 від 03.09.2010 р .

П.1.21 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що доходами з джерелом їх походження з України – є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) , на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Представник відповідача наполягав на тому, що під час проведення перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток на суму 4138 грн.

Судом встановлено, що в період час, який перевірявся, платник податків мав взаємовідносини з ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей". Обороти з першим склали 3000,11 грн., а з другим - 6720 грн. . З аналізу податкової звітності контрагентів позивача податковим органом зроблений висновок про те, що підприємством отримані товарно-матеріальні цінності - кубокотейнери - без проведення сплати по розрахунковому рахунку, заборгованість позивача перед ПП"Мамед" складала 2810,77 грн. та ПП "Кассіопей" - 6720грн. Податковий орган прийшов до висновку, що операції з зазначеними суб’єктами господарювання були проведені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування. З огляду на зазначене вище позивачу нараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 4138 грн.

Позивачем надані докази того, що ПП "Мамед" були надані вантажно-розвантажувальни послуги на суму 3000,11 грн,, а у ПП "Кассіоопей" були придбані кубоконтейнри на суму 6720 грн., оплачені виконі першим роботи та вартість придбаних цінностей у другого. Представник позивача наполягав на тому, що послуги ПП "Мамед" були надані для виконання господарської діяльності товариства, а придбані у ПП "Кассіопей" товарно-матеріальні цінності використовувались ним у господарської діяльності.

В порядку, встановленому ст. 71 КАС України, представниками відповідач не надано доказів того, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності платника податків, ним послуги не були отримані, кубоконтейнери ним не отримувались та в подальшому не використовувались.

На думу суду невірне надання звітності контрагентами позивача згідно зі ст. 70 КАС України не є належним доказом неправомірного віднесення ним до складу валових витрат коштів, сплачених для забезпечення своєї господарської діяльності.

За таких обставин суд вважає, що податкове рішення № № 0001032301/0 від 06.09.2001 р. прийнято при неповному з’ясування обставин справаи, в наслідок чого існують підстави для визнання його протиправним та скасуванню .

Ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначає, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК . До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обов’язкових платежів ), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності.

У ст. 11-1 вказаного Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. .

Матеріали справи свідчать про те, що планова виїзна перевірка позивача була проведена в умовах наявності підстав для її проведення, з дотримання процедури повідомлення платника податків, зі складанням акту перевірки, який був доведений до його відома.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про наявність протиправності дій податкового органу під час проведення перевірки та складання акту за її результатами.

В силу викладеного суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача в частині складання акту планової перевіркам №1530/23-09/35598948 від 25.08.20010 р. На думку суду незгода позивача з висновками акту, невірна оцінка встановлених під час проведення перевірки фактів згідно зі ст. 70 КАС України не є доказом протиправності дії податкового органу по складанню акту перевірки.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.11.2009 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.11.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити частково .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі № 0001032301/0 від 06.09.2010р. ., № 0001042301 /0 від 03.09.2010 р., № 0001611701/0 від 07.09.2010 р.

3.В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.