2а-13373/10/2670 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 02.11.2010 Прийняття

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва від 08.07.2010 №0002382311/0, від 08.07.2010 №0002392311/0, від 15.09.2010 №0002382311/1, від 15.09.2010 №0002392311/1,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексу постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Балтик Майстер"звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.07.2010 №0002382311/0, від 08.07.2010 №0002392311/0, від 15.09.2010 №0002382311/1, від 15.09.2010 №0002392311/1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем на підставі незаконно проведеної невиїзної документальної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, якими закритому акціонерному товариству "Балтик Майстер"безпідставно визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначає, що висновки відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених за товари, придбані позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості", які покладено в основу акту перевірки, не відповідають дійсності.

Відповідач проти позову заперечував із посиланням на нікчемність правочинів, укладених між закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер"та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"як на підставу неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"та включення до валових витрат сум, сплачених за зазначені товари.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер"щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"за період з 01.11.2007 по 30.11.2007.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва складено акт від 25.06.2010 №9213/23-11/32044426, яким встановлено факт безпідставного віднесення суми по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"до складу валових витрат декларації з податку на прибуток згідно рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних в загальному розмірі 866 656,54 грн., а також факт безпідставного включення суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість у загальному розмірі 173 371,30 грн.

На підставі даного акта перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 №0002382311/0, від 08.07.2010 №0002392311/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 260 056,95 грн. та з податку на прибуток на загальну суму 325 071,21 грн.

За результатами апеляційного узгодження вказаних податкових зобов’язань рішенням державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про результати розгляду первинної скарги від 09.09.2010 №23957/10-25-010 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення. У зв’язку з чим державною податкової інспекцією у Солом’янському районі міста Києва прийняти податкові повідомлення-рішення від 15.09.2010 № 0002382311/1 та від 15.09.2010 №0002392311/1, якими суми податкових зобов’язань не змінено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Посилання відповідача на правомірність проведення перевірки з огляду на Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355 (v0355225-08) , не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (731-92-п) , державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Міністерство юстиції України.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 30.06.2010 наказ Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355 (v0355225-08) в Міністерстві юстиції України не зареєстровано.

Таким чином, враховуючи те, що згідно пункту 1 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, а також враховуючи те, що наказ Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355 (v0355225-08) не зареєстровано у передбаченому законодавством порядку, суд дійшов висновку, що невиїзна документальна перевірка закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер"проведена державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва у спосіб, що не передбачений законодавством України, а отже в силу частини другої статті 19 Конституції України є незаконною.

Аналізуючи доводи державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер"та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості", суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, враховуючи те, що господарські правовідносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"склалися на підставі усної домовленості, яка підтверджується фактичними діями сторін з її виконання, а саме передачею товару та отримання оплати на банківський рахунок, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності правочинів внаслідок недодержання сторонами письмової форми.

Одночасно з викладеним, суд звертає увагу на те, що не є підставою для відмови у праві на податкових кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Зазначена позиція підтримана Вищим адміністративним судом України згідно з листом від 20.07.2010 №1112/11/13-10 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Так, аналізуючи надані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій, які здійснювалися між товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"та товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер"у період з 01.11.2007 по 31.11.2007, та відповідність їх дійсному економічному змісту, що підтверджується документами, наданими закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер"державній податковій інспекції у Солом’янському районі міста Києва під час проведення невиїзної документальної перевірки, зокрема, рахунками-фактурою, накладними, податковими накладними, а також виписками банку про оплату придбаного товару.

Доказів на спростування реальності господарських операцій, здійснених між закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер"та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості", а також на спростування відповідності їх дійсному економічному змісту, державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва суду не надано.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні також вбачається, що під час здійснення перевірки економічний зміст господарської операції, за якою зроблено відповідні висновки про порушення позивачем податкового законодавства, державною податковою інспекцією не досліджувався.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури, накладні та податкові накладні, що фіксують факти здійснення господарських операцій закритого акціонерного товариства "Балтик майстер"з товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості", відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, у тому числі підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії платника податку закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер"свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Одночасно з викладеним, суд звертає увагу, що не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Так, усі операції, вчинені контрагентом платника податку до його припинення, не можуть розглядатися як нікчемні правочини лише в силу припинення юридичної особи. Зазначена позиція підтримана Вищим адміністративним судом України згідно з листом від 20.07.2010 №1112/11/13-10 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Таким чином, факт державної реєстрації припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"у зв’язку з визнанням його банкрутом згідно з рішенням господарського суду не може слугувати достатньою підставою для визнання неправомірними господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"та закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер".

Суд звертає увагу, що на момент укладення спірних господарських операцій між закритим акціонерним товариством "Балтик Майстер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"у період з 01.11.2007 по 31.11.2007 згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"мало статус юридичної особи. Відомості про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства до єдиного державного реєстру внесено лише 18.03.2008.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріали справи також свідчать, що на час здійснення господарських операцій та складання податкових накладних у період з 01.11.2007 по 31.11.2007 товариство з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"будо зареєстровано платником податку на додану вартість. Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що висновки державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про відсутність у позивача підстав для включення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених за товари, придбані у товариства з обмеженою відповідальністю "Партнерська агенція "Контроль якості"не відповідають дійсності.

Враховуючи те, що зазначені висновки було покладено в основу акту перевірки, на підставі якого податковим органом були винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, а також те, що невиїзна документальна перевірка проведена державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва у спосіб, що не передбачений законодавством України, суд вважає, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер"до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва від 08.07.2010 №0002382311/0, від 08.07.2010 №0002392311/0, від 15.09.2010 №0002382311/1, від 15.09.2010 №0002392311/1.