2а-9948/10/2670 Про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості - 25.10.2010 Прийняття

- зобов'язання Київську регіональну митницю застосувати митну вартість, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ората" згідно Вантажної митної декларації № 100000022/2010/711302 від 31.05.2010 року за ціною договору (вартість операції по методу 1) щодо товарів - Рослинні вершки для збивання "Маджик"у кількості 1 498 коробок по 12 шт. по 1 000 мл., продукт "Аро з цукром"у кількості 52 коробок по 12 шт. по 1 000 мл. та продукт "Аро без цукру"у кількості 51 коробки по 12 шт. по 1 000 мл., які імпортувались в Україну на підставі Інвойсу № 001783 від 13.05.2010 року, Договору (контракту) купівлі-продажу товару № 1 від 23.05.2008 року та Специфікації № 10 від 04.05.2010 року, яка є додатком № 10 до Договору № 1 від 23.05.2008 року, укладених між ТОВ "Торгівельний дім "Ората"та Компанією "Ко.Да.П. Кола Дейрі Продактс С.П.А.";

- зобов'язання Головне управління Державного казначейства України у місті Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ората"(код ЄДРПОУ 35809902, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 37, кв. 2) з Державного бюджету України 20 105, 29 грн. надміру сплачених податків і зборів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9948/10/2670. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2010 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 25.10.2010 р. Позивач, Відповідач-2 прибули, Відповідач-1 не з’явився, належним чином повідомлений про судове засідання.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій з боку Відповідача-1 було безпідставно завищено митну вартість по вказаних вище товарах майже в два рази, не зважаючи на те, що Позивачем були виконані всі вимоги чинного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товарів за обраним першим методом (за ціною договору), Відповідач-1 в порушення ст. ст. 265, 266 Митного кодексу України безпідставно піддав сумніву її розмір та вирішив самостійно визначити митну вартість товарів на підставі резервного методу, тобто з порушенням встановленого порядку та черговості застосування методів, передбачених главою 47 Митного кодексу України (92-15) .

Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 09.09.2010 р. №36-19/619, зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, оскільки заявлену Позивачем митну вартість не підтверджено належними документами, що викликало у Відповідача-1 сумнів у її достовірності, а тому, за неможливості почергового застосування інших методів, Відповідач-1 застосував метод № 6 - резервний метод визначення митної вартості.

Відповідач-2 вважає, що він не вчиняв ніяких порушень прав та законних інтересів Позивача, тому є неналежним відповідачем у цій справі (пояснення від 04.08.2010 р. №05-04/988-8907).

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

23.05.2008 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ората"(покупець) та Компанія "Ко.Да.П. Кола Дейрі Продактс С.П.А."(продавець) уклали Договір купівлі-продажу товару № 1, метою якого є створення покупцю умов для його роботи в якості ексклюзивного дистриб’ютора продукції продавця, рослинних вершків для взбивання "Хулала", "Аро з цукром", молочних кулінарних вершків "Гран Кучина", молочних вершків для взбивання та кулінарного застосування "Дуетто"та "Аро без цукру", у відповідності до характеристик продуктів та технічних специфікацій, наведених в додатку А до даного контракту.

Відповідно до Специфікації № 10 від 04.05.2010 року, яка є додатком № 10 до Договору № 1 від 23.05.2008 р., та на підставі Інвойсу № 001783 від 13.05.2010 р., Позивачу 18.05.2010 р. надійшов вантаж –Рослинні вершки для збивання "Маджик"у кількості 1 498 коробок по 12 шт. по 1 000 мл., продукт "Аро з цукром"у кількості 52 коробок по 12 шт. по 1 000 мл. та продукт "Аро без цукру"у кількості 51 коробки по 12 шт. по 1 000 мл., загальною вартістю 9 249, 45 Євро.

Вказаний товар було попередньо розміщено на ліцензійному складі Київської регіональної митниці, у зв’язку з чим складено Вантажну митну декларацію № 1110/100000022/2010/732903 від 18.05.2010 р.

Про проведення митного огляду зазначених вище товарів Київською регіональною митницею було складено Акт проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД № 100000022/2010 від 18.05.2010 р.

31.05.2010 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ората"надало Київській регіональній митниці для митного оформлення зазначеного товару Вантажну митну декларацію № 100000022/2010/711302, згідно якої Позивачем задекларовано митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості –98 200, 50 грн. рослинні вершки для збивання "Маджик", 6 219, 88 грн. продукт "Аро з цукром"та 6 454, 83 грн. продукт "Аро без цукру".

Вартість зазначеного товару була визначена Позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Під час митного контролю щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товарів, що переміщувалися на територію України на підставі ВМД №1110/100000022/2010/732903, у Відповідача-1 виникли сумніви щодо достовірності відомостей, наданих декларантом для митного оформлення, які ґрунтувались на наступному.

За результатами аналізу електронних копій ВМД Відповідачем-1 відбулось спрацювання системи аналізу ризиків, що потребувало перевірки наступних форм контролю: 124-Перевірка правильності визначення митної вартості товарів з прийняттям підрозділом контролю митної вартості митного органу рішення про визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 26 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. № 314 (z0439-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за № 439/10719 (z0439-05) (далі – Порядок №314), посадовою особою відділу митного оформлення було направлено запити від 31.05.2010 р. №22/2010/711302 до відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

Внаслідок розгляду направленого запиту у посадової особи відділу контролю митної вартості митниці виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості у зв’язку з низьким її рівнем на підставі порівняння з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів з бази даних Держмитслужби України.

01.06.2010 р. відділ контролю митної вартості та класифікації Київської регіональної митниці прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/311545/1, яким визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

На підставі даного рішення було складено Вантажну митну декларацію № 100000020/2010/711425 від 08.06.2010 р. та Декларацію митної вартості № 100000020/2010/711425 від 08.06.2010 р. (форма ДМВ-2), згідно яких визначено митну вартість ввезених товарів у наступному розмірі: 178 114, 64 грн. рослинні вершки для збивання "Маджик", 11 005, 54 грн. продукт "Аро з цукром"та 15 615, 63 грн. продукт "Аро без цукру".

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України (92-15) .

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України від 11.07.2001 р. № 92-IV, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Згідно з абзацом 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також: інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Митним кодексом України (92-15) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом (92-15) ; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Частиною першою ст. 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (1375-2003-п) , встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частинами 2-3 зазначеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідач-1, як встановлено в судовому засіданні, не проводив з Позивачем жодних консультацій для вибору необхідного методу визначення митної вартості та самостійно вирішив визначити митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) (далі –Порядок №1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Для підтвердження митної вартості товару митному органу згідно графи № 44 зазначеної ВМД та доповнення № 1 Позивачем були надані документи, передбачені п. 7 Порядку №1766 (1766-2006-п) , а саме: уніфіковану митну декларацію МД-1 серії 305028 №1631218 від 17.05.2010 року (код класифікатора документів –1203); рішення про визначення коду товару № КТ-100-1181-10 від 28.05.2010 року (код класифікатора –1503); облікову картку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності № 10000/11/08/15076 від 20.05.2008 року (код класифікатора документів –1602); накладну CMR б/н від 14.05.2010 року (код класифікатора –2730); Книжку МДП (Carnet TIR) № VX 62558676 від 14.05.2010 року (код класифікатора –2950); рахунок-фактуру (інвойс) № 001783 від 13.05.2010 року (код класифікатора –3105); інвойс на перевезення № 70/1 від 18.05.2010 року (код класифікатора –3623); доповнення до зовнішньоекономічного контракту –Додаток № 10 (Специфікацію) від 04.05.2010 року (код класифікатора –4103); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контакту) –Додаткову угоду № 2 від 22.12.2008 року до Договору купівлі-продажу товару № 1 від 22.12.2008 року (код класифікатора –4103); зовнішньоекономічний договір –Договір купівлі-продажу товару № 1 від 22.12.2008 року (код класифікатора –4104); договір контракт про перевезення –Договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування № 11/05/2010 від 11.05.2010 року (код класифікатора –4301); Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) № 05.03.02-03/40836 від 07.07.2009 року (код класифікатора –5065); Довідку про декларування валютних цінностей № 26088831 Печерський р-н. 20/2 від 01.04.2010 року (код класифікатора –5090); сертифікат відповідності № UA1.037.Х013856-09 від 31.07.2009 року (код класифікатора –5111); Лист-роз’яснення № 15-3-2-14/6832 від 10.11.2009 року (код класифікатора –5308); сертифікат про походження товару невизначеної форми № 0395488 2380 від 14.05.2010 року (код класифікатора –7000); довідку про транспортно-експедиційні витрати № 36 від 17.05.2010 року (код класифікатора –9000).

У разі виникнення сумнівів у Відповідача-1 щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей Відповідач-1 має право витребувати у Позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Так згідно з пунктом 11 Порядку №1766 (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Як вбачається з ВМД № 100000022/2010/711302, наданої Позивачем, у графі "для відміток митного органу" відсутні будь-які записи щодо витребування з декларанта ТОВ "Торгівельний дім "Ората" подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, наявний лише штамп Київської регіональної митниці "Митну вартість перевірено"та запис "Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/311545/1 від 01.06.2010 р. У графі підпис та печатка декларанта зазначено прізвище ОСОБА_6, є його підпис та відбиток печатки.

Однак, під час судового засідання 30.08.2010 р. представник Відповідача-1 надав суду для огляду оригінал аркушу Декларації митної вартості за спірною поставкою товару, на якому, згідно його тверджень, міститься письмова вимога посадових осіб Київської регіональної митниці про надання додаткових документів, необхідних для підтвердження задекларованої митної вартості товару, зокрема, "калькуляція виробника, висновок експертної організації, прайс-лист виробника", а також припис представника декларанта про те, що надати такі на даний час документи можливості немає. В той же час, у графі "Відмітки митного органу"також відсутні будь-які записи щодо витребування з декларанта Позивача подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, судом встановлено, що жодних записів про необхідність подання декларантом додаткових документів, а також записів про те, що декларант ознайомлений з такою вимогою або немає можливості надати витребувані документи, примірник декларації Позивача не містить.

Як вбачається з пояснень Позивача, представником декларанта відносно вказаного спірного розмитнення товару, був ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_1, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.11.2002 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1).

Підпис ОСОБА_6 наявний в правому нижньому куті кожного аркуша ДМВ, відповідає підпису Облікової картки № 10000/18/06/4092 суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності взятого на обліку ВМО-5 Київської регіональної митниці, проте повністю не співпадає з нанесеним під записом про неможливість надання документів на примірнику декларації, який надавався суду для ознайомлення.

Чинне законодавство не передбачає можливості оформлення декларації митної вартості шляхом внесення до неї будь яких змін, виправлень або доповнень особою, яка її не складала, в даному випадку будь-ким, окрім ОСОБА_6

Так, в обґрунтування вказаного, необхідно звернути увагу на положення Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року № 828 (z1192-03) (далі –Порядок №828), згідно п. 3, 4, 6, 9 Розділу І якого ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що проводить митне оформлення товарів, одночасно з вантажною митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення документами. ДМВ подається в одному примірнику, який залишається у справах митного органу. За бажанням декларанта ДМВ може подаватися у двох примірниках, один з яких з відповідними відмітками митного органу повертається декларанту. Кожний аркуш ДМВ повинен бути підписаний декларантом. За відсутності в будь-якій графі ДМВ місця, потрібного для зазначення відомостей, допускається запис їх на зворотному боці відповідного аркуша ДМВ із зазначенням графи, якої стосується цей запис. Такий запис засвідчується підписом і печаткою особи, яка вчинила запис, а у відповідних графах ДМВ робиться відмітка "Див. на звороті".

Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку, що Відповідачем-1 вже після митного оформлення товару нанесено на свій примірник ДМВ напис про необхідність подання додаткових документів, без скріплення печаткою відповідного підпису під таким записом та його розшифрування.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку №828 (z1192-03) запис про рішення митного органу про правильність визначення митної вартості товарів учиняється таким чином: якщо в митного органу немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано"; якщо декларантом надано відомості не в повному обсязі або митний орган має зауваження щодо цих відомостей і в установленому порядку необхідно здійснити додаткову перевірку даних, зазначених у ДМВ, та їх уточнення, заповнення графи "Для відміток митного органу"першої частини основного аркуша ДМВ здійснюється відповідно до пункту 6 глави 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.2009 № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за № 669/16685 (z0669-09) . У разі підтвердження заявленої митної вартості додатковими документами вчиняється запис "митну вартість визнано", у разі неподання декларантом документів в установлений строк, або відмови від їх подання вчиняється запис "Рішення про визначення митної вартості товарів від ____________ № ___".

Тобто лише після неподання додаткових документів, які витребувані митним органом, останній має право приймати рішення про визначення митної вартості.

Однак, як вбачається з оригіналу ДМВ, наявного у Позивача, Відповідачем-1 не вимагалось подання додаткових документів.

Також, відповідно до Порядку (z0669-09) , зокрема п. 3, 5, 6, 11, 13, посадова особа митного органу, яка проводить перевірку заповнення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, що повинні заповнюватися декларантом, вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.

Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці"декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку (z0669-09) , протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Проте, як вбачається з примірника ДМВ, наданого Відповідачем-1, він не лише не містить запису про ознайомлення з вимогою про необхідність надання документів, але і навіть дати вчинення запису з вимогою, від якої почав би відлік зазначений вище десятиденний строк.

Згідно вказаного Порядку (z0669-09) у разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Однак, як вбачається з примірника ДМВ, на який посилається Відповідач-1, він не містить підпису декларанта про ознайомлення із записом про необхідність подання додаткових документів, а запис про відмову їх надати нанесений не на зворотному боці ДМВ та не містить дати й прізвища особи, яка його проставила.

На підставі оскаржуваного рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/311545/1 від 01.06.2010 р. Позивачем внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору).

Так, згідно вказаного рішення Відповідачем-1 було визначено до сплати 42 446, 27 грн. митних платежів.

Водночас, згідно вірного розрахунку у відповідності до Вантажної митної декларації № 100000022/2010/711302 від 31.05.2010 р. є сума нарахованих до сплати митних платежів у розмірі 22 794, 71 грн.

Позивачем Платіжними дорученнями від 19.05.2010 р. № 590 на суму 23 000, 00 грн. та від 07.06.2010 р. № 625 на суму 19 900, 00 грн. було сплачено всього 42 900, 00 грн. у якості попередньої оплати митних платежів. Таким чином, розмір надміру сплаченого позивачем платежу становить 20 105, 29 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44 (z0064-06) , надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Єдиний митний тариф"сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження"виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 (609-2008-п) , повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

У разі подання юридичною чи фізичною особою, на користь якої прийнято судове рішення, органу Державного казначейства виконавчого документа про повернення з бюджету належних їй коштів, орган Державного казначейства: протягом робочого дня, що настає після надходження зазначеного документа, надсилає його копію органу, на який відповідно до закону про державний бюджет на поточний рік покладено функції із здійснення контролю за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, з метою узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету, кодів бюджетної класифікації за доходами тощо; відповідно до виконавчого документа складає платіжне доручення, на підставі якого перераховуються кошти з рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету, на рахунок, зазначений у виконавчому документі та/або заяві юридичної чи фізичної особи.

Таким чином, надміру сплачені платежі підлягають стягненню з Державного бюджету України.

В силу частини першої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (2747-15) .

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач-1 як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 117, 158, 161- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/311545/1 від 01.06.2010 року.

3. Зобов'язати Київську регіональну митницю застосувати митну вартість, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ората"згідно Вантажної митної декларації № 100000022/2010/711302 від 31.05.2010 року за ціною договору (вартість операції по методу 1) щодо товарів - Рослинні вершки для збивання "Маджик"у кількості 1 498 коробок по 12 шт. по 1 000 мл., продукт "Аро з цукром" у кількості 52 коробок по 12 шт. по 1 000 мл. та продукт "Аро без цукру"у кількості 51 коробки по 12 шт. по 1 000 мл., які імпортувались в Україну на підставі Інвойсу № 001783 від 13.05.2010 року, Договору (контракту) купівлі-продажу товару № 1 від 23.05.2008 року та Специфікації № 10 від 04.05.2010 року, яка є додатком № 10 до Договору № 1 від 23.05.2008 року, укладених між ТОВ "Торгівельний дім "Ората"та Компанією "Ко.Да.П. Кола Дейрі Продактс С.П.А.".