К-24244/06 Про визнання недійсним рішення ДПІ, щодо застосування повного адміністративного арешту активів - 29.07.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Центр" (далі по тексту – позивач, ТОВ "ТГ "Центр") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.01.2006р. №617 про застосування повного адміністративного арешту активів ТОВ "ТГ "Центр".

Постановою Господарського суду м. Києва від 10.04.2006р., яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. позовні вимоги задоволено; визнано недійсними рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.01.2006р. №617.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Господарського суду м. Києва від 10.04.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.01.2006р. начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено рішення №617 про застосування адміністративного арешту активів платника податків у зв’язку з виникненням обставин, передбачених п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: платник податків відмовився від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язаних з отриманням інших об’єктів оподаткування з вимогою допустити посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень підприємства ТОВ "Торгівельна група "Центр".

Відповідно до абз. "г" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" адміністративний арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до. обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження відмови позивача від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язаних з отриманням інших об’єктів оподаткування.

В частині посилань відповідача на факт порушення позивачем п. 8 договору від 14.06.2005 р. №6/05 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна як підставу для застосування адміністративного арешту активів платника податків, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Згідно п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що у чинному законодавстві України відсутня така підстава для застосування адміністративного арешту активів платника податків як невиконання умов договору чи угоди, укладеної між платником податків та відповідним органом податкової служби.

Поряд з цим, на виконання ухвали суду першої інстанції від 10.03.2006 р. щодо зобов’язання відповідача надати докази наявності у ТОВ "ТГ "Центр" податкового боргу станом на день прийняття рішення від 25.01.2006р. №617 таких доказів не надано.

Стосовно зазначеної відповідачем у рішенні від 25.01.2006р. №617 вимоги про допущення посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень позивача, Вищий адміністративний суд звертає увагу на наступне.

Згідно положень п.п. 9.3.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" арешт активів застосовується за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність та безпідставність винесення відповідачем рішення №617 про застосування адміністративного арешту активів платника податків у зв’язку з виникненням обставин, передбачених п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 10.04.2006р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №25/82-А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 10.04.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №25/82-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.