К-25120/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - Текст документа

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 р.

у справі № 21/7041

за позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1450,03 грн., -

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2006, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006, в позові ДПI у м.Хмельницькому до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1450,03 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи відповідач зареєстрована як приватний підприємець Хмельницьким міськвиконкомом 24.11.1999.

20.01.2001 ДПI у м.Хмельницькому видано відповідачу свідоцтво про сплату єдиного податку.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку за серпень - грудень 2001 року, за даними податкового органу у відповідача виникла заборгованість в сумі 940,00 грн., на яку нарахована пеня в сумі 170,03 грн.

Крім того, позивачем проведено перевірку дотримання відповідачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , за результатами якої складено акт №885 від 29.11.2001.

На підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства №171-23/2-2127604386/1761 від 07.12.2001 на суму 340 грн.

06.12.2001 позивачем направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/10, а 25.02.2003 другу податкову вимогу №2/56 на суму 1450,03 грн.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" надано право суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, визначено ставки єдиного податку, строк сплати та відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Оскільки єдиний податок є альтернативним способом оподаткування в складі спрощеної системи оподаткування судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо стягнення заборгованості по єдиному податку.

Положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто проводити звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

Ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Разом з тим, згідно пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що податковим органом пропущено строк, встановлений пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , правомірно відмовили в позові про стягнення заборгованості по єдиному податку та нарахованої на цю суму пені.

Щодо нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення відповідачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначений штраф по своїй суті є адміністративно-господарською санкцією застосування якої можливе за умови дотримання строків встановлених ст.250 ГК України (436-15) .

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, відповідно до ст.223 ГК України (436-15) , застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною 2 ст.258 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, у зв'язку з чим податковому органу в позові про стягнення 340 грн. штрафних санкцій відмовлено правильно.

З врахуванням положень розділу УП "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) із внесеними змінами, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно здійснив перегляд рішення суду першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яким змінено підвідомчість даного спору.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.