Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. вирішив адміністративну справу

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрпромвпровадження"звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 9 квітня 2010 № 0000281503/0, від 25.06.2010 р. № 0000281503/1 та від 25.06.2010 р. № 0000771503/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України "Про плату за землю" (2535-12) , Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 (213-95-п) "Про затвердження методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів"та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, оскільки Закон України "Про плату за землю" (2535-12) вказує лише на базу оподаткування земельної ділянки позивача, не закріплюючи при цьому розміру такого податку. Крім того, позивач посилається на неправомірне нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та правомірність нарахованих штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

Позивач, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 359324, з листопада 2008 року по 20 квітень 2010 року був власником земельної ділянки з кадастровим номером 5925385600:01:007:0006, площею 2,8404 га, яка розташована на території Ображіївської сільської ради, Шосткинського району Сумської області. Вказана земельна ділянка знаходиться за межами несених пунктів і за цільовим призначенням (використанням) відноситься до земель іншого призначення.

Грошова оцінка земельної ділянки позивача, згідно довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на 01.01.2009 становила 1 008 146,58 грн. та станом на 01.01.2010 становила 1 067 627,23 грн..

Позивач, згідно податкових розрахунків земельного податку за 2008, 2009 та 2010 роки декларував щомісячні суми земельного податку у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

9 березня 2010 року позивач отримав від відповідача запрошення № 3554 для прийняття участі у невиїзній документальній перевірці стосовно правильності нарахування земельного податку.

22 березня 2010 року позивач надіслав відповідачеві листа від № 29 у якому висловив власну позицію стосовну розміру земельного податку, який був сплачений позивачем.

24 березня 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питання повноти нарахування земельного податку за листопад-грудень 2008 р., 2009 р. та 2010 роки. За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 24.03.2010 р. № 383/1503/30264837.

Відповідачем, на підставі акту перевірки від 24.03.2010 № 383/1503/30264837 було складена та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0000281503/0 про визначення податкового зобов’язання зі сплати земельного податку та накладення штрафних (фінансових) санкцій.

19 квітня 2010 року позивач, ознайомившись із вищевказаним актом, надіслав відповідачеві листа від № 39, у якому просив прийняти до уваги власні письмові пояснення та утриматися від накладення штрафних санкцій.

Не погодившись із повідомленням-рішенням відповідача від 09.04.2010 № 0000281503/0, позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання, подавши до відповідача скаргу від 26.04.2010 р. № 43 про перегляд податкового повідомлення-рішення.

14 травня 2010 року відповідач, листом № 6903/10/25-006-14/15ск продовжив строк розгляду скарги позивача до 26 червня 2010 р.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем було прийнято рішення від 25.06.2010 р. № 8883/10/25-006-14/15ск про результати розгляду первинної скарги. Згідно даного рішення податкове повідомлення-рішення від 9.04.2010 р. № 0000281503/0 в частині 29 774,93 грн. було скасоване, а сума фінансових санкцій збільшена на 2 906,32 грн. Підставою для таких змін податкового повідомлення-рішення, став факт переходу права власності на земельну ділянку позивача до ТОВ "Маулд-Інвест". Про дату переходу права власності, а саме –20.04.2010 р., свідчить дата реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, вказана на державному акті на право власності на земельну ділянку.

Відповідачем також був складений акт від 21.06.2010 р. № 754/1503/30264837 про результати невиїзної документальну перевірки позивача з питання повноти нарахування земельного податку за листопад-грудень 2008 р., 2009 р. та 2010 роки, в якому була зазначена нова сума заниження податку –57 534,41 грн.

Разом з цим відповідач надіслав позивачеві нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000281503/1 на загальну суму податкового зобов’язання 83 395,30 грн., у тому числі 57 534,41 грн. –за основним платежем та 25 860, 89 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями та нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000771503/1 на суму 2 906, 32 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2010 № 0000281503/0, від 25.06.2010 № 0000281503/1, від 25.06.2010 № 0000771503/1, з огляду на неправомірність визначення відповідачем суми земельного податку, який належить до сплати позивачем, у розмірі саме 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Розмір земельного податку та база оподаткування за землі іншого призначення за межами населених пунктів, регулюється розділом 4 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 359324, позивач придбав земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2008 р. серії ВКТ № 277663, реєстр. № 1573.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю"у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. Отже, базою оподаткування земельної ділянки позивача є грошова оцінка землі, яка за свідченням сторін, перевищує ціну земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про плату за землю"податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області".

Вищезазначена ч. 1 ст. 8 Закону України "Про плату за землю"нормою " за винятком земельних ділянок, зазначених у…" виключає зі сфери свого правового регулювання перелічені у ній винятки.

Такими винятками є частина 2 ст. 8, частина 3 ст. 8 і ст. 6 Закону України "Про плату за землю". Зазначені винятки, крім ч. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю", чітко визначають розміри податку, а саме: ч. 3 ст. 8 встановлює земельний податок на рівні –0,02 відсотка, а ст. 6 –0,1 відсотка для ріллі, сіножатей та пасовищ і 0,03 відсотка для багаторічних насаджень.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що ч. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю"вказує на базу оподаткування – суму грошової оцінки землі, однак не закріплює розмір земельного податку у відсотках до встановленої бази оподаткування.

Зважаючи на те, що ч. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю'є винятком із ч. 1 ст. 8 цього ж Закону, суд прийшов до висновку, що розмір земельного податку, встановлений ч. 1, а саме –5 відсотків, не може розповсюджуватися на земельні ділянки, зазначені у ч. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю".

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю"встановлено плату за землі населених пунктів –1% від нормативної грошової оцінки. Відповідач вважає, що за власну земельну ділянку позивач повинен сплатити 5% від її нормативної грошової оцінки. Суд погоджується з доводами позивача щодо принципу рівнозначності і пропорційності побудови системи оподаткування, із посиланням ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування". Вказаний підхід відповідача суперечить принципам податкової системи та принципам справедливості і розумності, адже плата за менш рентабельні земельні ділянки за межами населених пунктів не може бути у п’ять разів більшою ніж податок за більш рентабельні землі у межах сіл, селищ, міст.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 09.04.2010 №0000281503/0, від 25.06.2010 №0000281503/1 та №0000771503/1.

постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення тексту рішення у повному обсязі –03.10.2010.