2а-2366/10/2770 Про визнання незаконним розпорядження районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачного кооперативу та передачу споживчому кооперативу в оренду земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва - 14.09.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом – споживчого кооперативу "Новий Фіолент" (Фіолентовське шосе, 104, м. Севастополь, 99053); ' Список ' ' Позивач в особі ' до – Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011); третя особа - Прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)' Відповідач в особі 'про визнання незаконним розпорядження,

Обставини справи

03.08.2010 р. споживчий кооператив "Новий Фіолент"(далі по тексту позивач або кооператив) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації (далі по тесту відповідач або СМДА) про визнання незаконним розпорядження відповідача № 1504-р від 30.06.2010 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.08.2010 р. цей адміністративний позов залишено без руху до усунення позивачем недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 серпня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-2366/10/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 серпня 2010 р. закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Дії Севастопольської міської державної адміністрації щодо винесення розпорядження № 1504-р від 30.06.2010 року вважає необґрунтованими та такими, що порушують норми діючого законодавства.

Представник відповідача з позовними вимогами не згоден, вважає, що при видачі розпорядження № 1504-р від 30.06.2010 р. Севастопольська міська державна адміністрація діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Вважає, що відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) на момент видання розпорядження № 547р від 11.03.2010 року СМДА не була наділена повноваженнями щодо розпорядження землями.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, заперечення обґрунтовані посиланням на ст. 21 Закону України "Про прокуратуру".

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14.09.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

11.03.2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 547р (далі по тексту розпорядження № 547р) "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,1864 га для будівництва та обслуговування дачного кооперативу (будівництво капітальне) та передачу споживчому кооперативу "Новий Фіолент" в оренду земельної ділянки і у власність членам кооперативу для індивідуального дачного будівництва з віднесенням цих ділянок до категорії земель рекреаційного призначення" (арк. с. 34). Відповідно до зазначеного розпорядження був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачного кооперативу, земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення та передана в довгострокову оренду кооперативу, у власність членів кооперативу передані земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.

17 червня 2010 року прокуратурою міста Севастополя був внесений протест № 07-675 вих-10 (далі по текст протест прокурора), відповідно до якого розпорядження № 547р суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню з тих підстав, що земельна ділянка, яку СМДА передано позивачу в оренду і у власність членам кооперативу, знаходиться у постійному користуванні державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", та є земельною ділянкою лісового фонду. Рішення господарського суду м. Севастополя від 01 липня 2009 року по справі № 5020-9/341 про виключення цієї ділянки з матеріалів лісовпорядкування 1999 року на даний час не виконано, а зміни до матеріалів не внесені, крім того прокуратурою зазначене рішення суду 17.06.2010 оскаржено до Вищого господарського суду України. Зазначає, що позитивний висновок державної експертизи по проекту землеустрою відведення позивачу земельної ділянки № 6506/09, який став підставою для видання розпорядження № 547р, за приписом прокуратури міста Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 17 травня 2010 року скасовано. Крім того, рішення господарського суду м. Києва від 29 листопада 2007 року по справі №32/554, відповідно до якого СК "Новий Фіолент" розроблено проект землеустрою з відведення земельної ділянки загальною площею 4,1864 га скасовано постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2008 року (арк.с.30).

На підставі протесту прокурора головою Севастопольської міської державної адміністрації 30 червня 2010 року було видано розпорядження № 1504-р, яким розпорядження № 547р скасовано (далі по тексту розпорядження № 1504-р). (арк.с. 29)

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Оскільки на даний час окремий закон, який регулює здійснення виконавчої влади у місті Севастополі, не прийнятий, то суд під час розгляду цієї справи керувався загальними нормами права, що регулюють діяльність місцевих державних адміністрацій. Такими нормами є Конституція України (254к/96-ВР) та Закон України від 09.04.1999 р. № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) (далі по тексту Закон України № 586)

Відповідно до ст. 6 Закону України № 586 на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Частинами 1 та 3 ст. 43 Закону України № 586 встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов до висновку, що голова місцевої державної адміністрації має право видавати розпорядження лише в межах своїх повноважень. При цьому, у нього відсутні будь-які повноваження щодо скасування власних розпоряджень.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача та третій особи, що розпорядження № 1504-р було видане на підставі протесту прокурора, а тому правомірно.

Статтею 21 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, обов’язковим для виконання, це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому не дає підстав цьому органу діяти всупереч закону та з перевищенням наданих повноважень.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що розпорядження від 30 червня 2010 року № 1504-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11.03.2010 року № 547-р." прийнято посадовою особою відповідача з перевищенням наданих законом повноважень.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Ані в протесті прокурора, ані у розпорядженні № 1504-р не зазначені положення якого закону було порушено, та у чому воно полягає.

Посилання у протесті прокурора на те, що земельна ділянка, яка була надана кооперативу та його членам знаходиться у користуванні державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" (у зв’язку з чим був скасований позитивний висновок державної експертизи № 6506/09 по проекту землеустрою відведення кооперативу земельної ділянки) суперечить матеріалам справи. Відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 01.07.2009 року, яке набрало законної сили, зазначена особа користувалось земельною ділянкою без законних підстав. (арк.с. 67-68) В Державному земельному кадастрі України права користування цього підприємства спірною земельною ділянкою не зареєстровано. Скасування 24 вересня 2008 року Вищим господарським судом України рішення господарського суду м. Києва від 29 листопада 2007 року по справі №32/554, так само не могло бути підставою для принесення протесту прокурором та прийняття відповідачем розпорядження № 1504-р, оскільки скасоване рішення господарського суду не було підставою для видання розпорядження № 547р.

Судом не може бути прийняте до уваги твердження представника відповідача, що підставою для скасування розпорядження № 547р було порушення СМДА під час його видання пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки як розпорядження № 1504-р так і протест прокурора посилання на зазначену норму права не мають.

В Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Констітуції).

Відповідно до ст. 3 Закону України № 586, яка закріплює принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, вони діють, у тому числі, на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності та пріоритетності прав людини.

Враховуючи зазначені норми права суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1504-р від 30 червня 2010 року прийняте з перевищенням повноважень та необґрунтовано, а відповідач не довів правомірності його видання.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яків він просив, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог.

постанова викладена у повному обсязі 20.09.2010 р.

Керуючись ст. 6, 11, 17, 69 - 71, 94, 98, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 30 червня 2010 року № 1504-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11.03.2010 року № 547-р."

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь споживчого кооперативу "Новий Фіолент" судовий збір в сумі 3 грн.40 грн.

постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.