Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на постанову господарського суду Харківської області від 28.10.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 року у справі №А-04/396-05 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В серпні 2005 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003451702/0 від 09.08.2002 р., відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7171,14 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року, в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Вказані судові рішення були мотивовані тим, що оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності звернення до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, то і не повинні розглядатися питання щодо правомірності прийняття вказаного повідомлення-рішення та обґрунтованості позовних вимог про відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди, які були спричиненні прийняттям оскаржуваного рішення.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Суди попередніх інстанцій без з'ясування всіх обставин справи й перевірки обґрунтованості чи безпідставності позовних вимог відмовили в задоволенні позовних вимог лише у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду, що передбачений положеннями ст. 257 ЦК України. Однак із таким висновком погодитись не можна.

Із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди розглянули не позовні вимоги по суті, а лише причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Такі дії судів суперечать ст. 74 ЦК України, згідно з якою вимоги про захист порушеного права приймаються судом до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності. Відповідно до викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті та постановити рішення. У випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, постановлюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 вказаного Кодексу постановлює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску такого строку поважною порушене право має бути захищене.

Проте зазначені причини суди не з'ясовували, а тому відмову в позові з підстави пропуску цього строку не можна вважати достатньо обґрунтованою. Відтак, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 28.10.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 року у справі №А-04/396-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.