Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Пашинського Ю.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.10.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року по справі № 11/78"Д" за позовом Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Продсервіс" та ТОВ "Арміда" про визнання недійсним контракту.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року, провадження по справі за позовом Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Продсервіс" та ТОВ "Арміда" про визнання недійсним контракту – закрито.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 01.03.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Коростенська ОДПІ Житомирської області просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню в частині з направленням справи для продовження розгляду по справі за позовом Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Арміда" з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2005 року Корост енська ОДПІ звернулася до суду із позовом про визнання недійсним контракту № 1011 від 10.11.2003 року, укладеного між ТОВ "Продсервіс" та ТОВ "Армада" на поставку цукру-сирцю на давальницьких умовах.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 20.12.2006 року № 18/2242 ТОВ "Продсервіс" було зареєстроване виконавчим комітетом Коростенської міської ради від 08.02.2001 року за №0091.

31.08.2004 року за №13061050001000034 проведено державну реєстрацію змін місцезнаходження ТОВ "Продсервіс" на адресу: Київська область, смт. Городянка, вул. Леніна, 361. Реєстраційна справа товариства була відправлена державному реєстратору смт. Городянка за місцезнаходженням даного підприємства.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.11.2005 року у справі №4/38"Б" ліквідовано юридичну особу банкрута – Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс", що зареєстроване рішенням Коростенської міської ради № 0091 від 08.02.2001 року, ідентифікаційний код 31231708, юридична адреса: м. Коростень, вул. Шатрищанська, 95а.

Згідно довідки управління статистики у м. Коростень Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (ідентифікаційний код 31231708) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Місце проведення державної реєстрації припинення юридичної особи – Бородянська районна державна адміністрація Київської області. Дата внесення запису 17.12.2005 року.

Абзацом 2 частини 6 статті 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців" передбачається, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 7 статті 59 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

31.05.2006 року директор ТОВ "Продсервіс" звернувся до суду з заявою про закриття провадження у даній справі у зв’язку з ліквідацією підприємства.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року клопотання ТОВ "Продсервіс" задоволено, провадження по справі закрито.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, обґрунтовано закрив провадження по справі в частині позовних вимог Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Продсервіс".

Разом з тим, неможна погодитися з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження по справі в частині вимог Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Арміда".

Так, вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі міститься в ст..157 КАС України (2747-15) .

Матеріали справи не містять матеріальних доказів на підтвердження наявності таких підстав для закриття провадження у справі відносно вимог податкового органу до ТОВ "Арміда", а суди в своїх рішеннях не посилаються на такі обставини.

З огляду на зазначене, не можна вважати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства висновок судів про необхідність закриття провадження по справі в частині позовних вимог Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Арміда" визнання недійсним контракту № 1011 від 10.11.2003 року.

При розгляді справи суду до того ж необхідно врахувати наступне.

Позивач, Коростенська ОДПІ Житомирської області, звернувся в суд 07.07.2005 року з позовом про визнання недійсним контракту, укладеного на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) , ст.228 якого передбачає, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В той же час, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи наведене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (436-15) .

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним передбачається статтею 208 Господарського кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року.

Таким чином питання щодо застосування до спірних правовідносин ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України вирішується з врахуванням положення ст.58 Конституції, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області задовольнити частково, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.10.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року скасувати в частині закриття провадження по справі за позовом Коростенської ОДПІ Житомирської області до ТОВ "Арміда" про визнання недійсним контракту № 1011 від 10.11.2003 року, справу в цій частині направити на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду, в решті – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.