Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю представників сторін:

від позивача : Корнійчук Н.В. –за довіреністю;

від відповідача : Терлецька А.О.–за довіреністю;

третя особа 1: не з’явилась;

третя особа 2: не з’явилась.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 17.03.2010 року № 0000012304/1 та від 21.05.2010 року № 0000012304/2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2010 року та № 0000012304/1 та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000012304/2, які прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки Відповідач, приймаючи такі повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень, незаконно втрутившись у орендні відносини між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай", які, в свою чергу, регулюються відповідними договорами між цими особами, самостійно встановив факт порушення умов цих Договорів, а саме пп..4.3 п. 4 Договорів, та самостійно визначив розмір відшкодування за так зване порушення, нараховувавши при цьому ще і штрафні санкції.

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні виклав зміст заперечень проти позовних вимог та просив суд у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай"відмовити в повному обсязі.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з’явився, надавши письмові пояснення по суті позовних вимог та поросив суд розгляд даної справи провести без участі їх представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2006 року № 501/558 (ra-501023-06) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай"та Київською міською радою 13.07.2007 року була укладена угода (договір) оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Червонофлотська, 33 в Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку, якщо договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом 5 (п’яти) місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього договору розмір орендної плати, зазначений у п. 4.2 договору, на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше 10% на місяць від нормативної оцінки земельної ділянки. Дана норма міститься у прийнятому рішенням Київради від 15.07.2004 року № 457/1867 (ra0457023-04) п. 7 ст.28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві

У зв’язку з тим, що рішення Київради було прийняте 23.12.2006 року, а договір був підписаний 13.07.2007 року, тобто пізніше терміну передбаченому п. 4.3 договору, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва на підставі акту № 804/2304/32621847 від 30.12.2009 року невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за земельні ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай"за період з 21.12.2006 року по 31.12.2007 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 804/2304/32621847 від 11.01.2010 року. Даним податковим повідомленням-рішенням визначено порушення ст. 14 Закону України "Про плату за землю"та пп. 4.3 п. 4 Договору оренди земельної ділянки, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай"у розмірі 163 440, грн.

Суд погоджуючись з позицією Позивача, щодо неправомірності застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій, та задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай"виходить з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі"від 06.10.98 р. № 161-XIV (161-14) (зі змінами та доповненнями), Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється ст. 124 Земельного кодексу України, у відповідності до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація для договорів оренди є необхідною умовою –тільки після цієї процедури договір оренди набуває законної сили. Дана норма міститься у прийнятому рішенням Київради від 15.07.2004 року № 457/1867 (ra0457023-04) п. 2 ст. 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві - право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів органу Київської міської ради 13.07.2007 року за № 78-6-00446, таким чином договір оренди вважається укладеним з 13.07.2007 року і відповідно сторони у договорі набули прав та обов’язків передбачених даним договором саме з 13.07.2007 року.

Як встановлено ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її нестачу.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях-рішеннях вказує на обов’язок Позивача відшкодувати орендну плату за порушення ст. 14 Закону України "Про плату за землю"та пп. 4.3 п. 4 договору оренди земельних ділянок.

Проте, відповідно до договору оренди № 78-6-00447 від 13.07.2007 року, сторонами договору оренди є лише Орендодавець (Київська міська рада) та Орендар (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай").

У зв’язку з вищезазначеним, суд звертає увагу на те. що Відповідач взагалі не являється стороною вищевказаного договору, а тому не може пред’являти будь-які вимоги, які стосуються виконання чи не виконання вимог договору.

До того ж, п. 12 Договору визначено підстави та порядок відповідальності сторін, у випадку порушення умов даного Договору.

Аналіз п. 12 договору свідчить про те що у Відповідача відсутні будь-які підстави стверджувати, що Позивачем були порушені умови договору, і вимога щодо виконання обов’язку за договором, а в даному випадку, як стверджує Відповідач, обов’язку по сплаті за прострочення укладення договору відповідно до пп. 4.3 п. 4 Договору, може бути пред’явлена лише стороною даного договору, тобто орендодавцем –Київською міською радою.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Вищезазначена норма дає зрозуміти, контрольна функція органу державної податкової служби в сфері обчислення та справляння плати за землю полягає лише в контролі за правильністю обчислення та справляння орендної плати. Ніяких інших повноважень щодо здійснення орендної плати, а тим більше встановлення факту порушення положень договорів, сторонами яких вони не являються, Законом України податкові органи не наділені.

Що стосується сплати земельного податку то у відповідності до стаття 15 Закону України "Про плату за землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом та вбачається з актів приймання-передачі земельної ділянки від 13.07.2007 року право користування земельною ділянкою у Позивача виникло з 13.07.2007 року, тобто з моменту його реєстрації і відповідно обов’язок сплати орендної плати, та земельного податку виник у Позивача з 13.07.2007 року.

В судовому засіданні встановлено та не спростовано Відповідачем той факт, що орендну плату та земельний податок Позивачем з 13.07.2007 року сплачувався вчасно та в повному обсязі.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 163 440,38 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай".

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов’язок щодо доведення перед судом правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На розподілі судових витрат, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі задоволення позовних вимог, Позивач не наполягав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69- 71, 94, 158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський рай" задоволити.

Скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 17.03.2010 року № 0000012304/1 та від 21.05.2010 року № 0000012304/2.

постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.