Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Сіроша М.В.

Суддів: Маринчак Н.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006р.

у справі № 8/98н-ад

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідачів 1.Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

2. Відділення державного казначейства у м.Свердловську Луганської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом у якому поставлено питання про: визнання недійсним рішення ДПІ у м.Свердловську Луганської області №0000802343/0 від 12.03.2004р. про застосування штрафних санкцій, зобов'язання відповідача-1 повернути сплачені позивачем штрафні санкції в сумі 1160,00грн., моральні збитки в сумі 2000,00грн. а також понесені позивачем витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 5000,00грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при здійсненні контрольної закупівлі товару працівниками податкового органу було первищено свої повноваження, встановлені Законом України "Про державну податкову службу" (509-12) . Позивач вказує на те, що відповідно до п. 5, 6, 7 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при продажу товарів суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування малого підприємництва, в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, а тому оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає нормам чинного законодавства України. Крім того, позивач стверджує, що прийняття оспорюваного рішення спричинило йому матеріальні та моральні збитки.

Постановою господарського суду Луганської області від 07 квітня 2006р. у задоволенні позовних вимог ПП ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю прийняття ДПІ у м.Свердловську Луганської області оспорюваного рішення а також тим, що крім недоведеності позивачем позовних вимог, позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності і відповідач заперчив проти поновлення пропущеного процесуального строку.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та нечинним рішення ДПІ у м.Свердловську Луганської області №0000802343/0 від 12.03.2004р. в частині застосування фінансових санкцій в сумі 1080,25грн., зобов'язано повернути позивачу з державного бюджету України грошові кошти в сумі 1102,75грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 21,64грн.. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановлюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що сума штрафних санкцій в разі встановлення контролюючим органом непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та без викоритання розрахункової книжки має встановлюватись у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів на які виявлено невідповідність. Отже, за тих обставин, що контрольною закупівлею встановлено суму вартості проданих без застосування РРО товарів на 11,45грн. - розмір фінансових санкцій повинен бути вирахуваний із цієї суми. В частині стягення судових витрат в розмірі вартості на правову допомогу суд апеляційної інстанції вказав на недоведеність цих позовних вимог. В частині відшкодування моральної шкоди суд відмовив з посиланням на предметну підсудність адміністративних судів.

Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанцій ДПІ у м.Свердловську Луганської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду другої інстанції, як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишення в силі постанови господарського суду Луганської області від 07 квітня 2006р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідач-1 оскаржує судове рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Податковим органом було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових опрацій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено акт від 03.03.2004р. №12130138/2320.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 10, 15, 34 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", п.1, п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: встановлено факт реалізації товару на суму 11,45грн. без застосування РРО та розрахункової книжки. Крім того, виявлено факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків - сумі коштів, зазначеній у розрахункових квитанціях, різниця склала 227,50грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято оскаржувагне рішення №0000802343/0 від 12.03.2004р. про застосування до ПП ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1137,50грн..

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Згідно п.6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосування реєстраторів розрахункових операцій не вимагається, якщо оподаткування суб'єктів господарської діяльності здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) за умови, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів.

Матеріалами перевірки встановлено факт реалізації позивачем саме підакцизних товарів, зокрема, горілки "Ельбрус", та сигарет "Бонд".

Під час перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо обов'язку проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані та опломбовані у встанволеному порядку РРО. А також встановлено порцшення вимог п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо невідповідності суми грошових коштів на місці проведення перевірки сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

Відповідальність за зазначені порушення передбачена п.1 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Оскільки у оскаржуваному рішенні про застосуванні штрафних санкцій до ПП ОСОБА_1 відсутні посилання на порушення п.13 ст.1 та застосування ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що сума фінансових санкцій повинна складати 57,25грн. а не 1137,50грн. (11,45х5), як то передбачено п.1 ст.17 вказаного вище Закону.

З огляду на те, що матеріали справи підтверджують сплату позивачем штрафних санкції в загальній сумі 1160,00грн., поверненню позивачу підлягає сума 1102,75грн..

Отже, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.