Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція (надалі –позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотрейд"(надалі –відповідач 1) та Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш"(надалі –відповідач 2) про визнання недійсними господарських зобов’язань.

Постановою Господарського суду Тернопільської області (суддя –Кропивна Л.В.) від 22.02.2007 р. у справі №9/305-4301 відмовлено у задоволенні позовних вимог Тернопільської ОДПІ.

Суд не погодився із висновками позивача стосовно того факту, що смерть засновника унітарного підприємства обмежує цивільну правоздатність юридичної особи. Також судом було встановлено, що відповідач 2 зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із присвоєнням йому ідентифікаційного коду 33011784, а також є платником ПДВ згідно свідоцтва №26751365 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.07.2004 р., що дає підстави вважати дійсними господарські зобов’язання, укладені підприємством.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді –Дубник О.П., Орищин Г.В. ) від 14.05.2007 р. у справі №9/305-4301 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано недійсними спірні господарські зобов’язання та стягнуто з Унітарного підприємства "Укртехмаш"на користь Державного бюджету України 67,75 грн. в якості відшкодування державного мита за розгляд справи судами першої та другої інстанцій.

Судді апеляційної інстанції, мотивуючи прийняте у справі судове рішення, виходили з наступного. Оскільки згідно установчих документів відповідач 2 є унітарним підприємством, власником та керівником якого є одна особа –ОСОБА_1, який згідно довідки виконкому Скалатської міської Ради №1553 помер, про що складено актовий запис про смерть №30 від 18.07.2005 р., та не здійснював фінансово–господарської діяльності на момент вчинення оспорюваних господарських зобов’язань, а також не уповноважував інших осіб на підписання договорів, господарські зобов’язання між відповідачем 1 та відповідачем 2 не можна вважати такими, що укладені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Вважаючи, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р. у справі №9/305-4301 була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ "Ізотрейд"звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 року.

Заперечень на касаційну скаргу від позивача не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що в період з 28.08.2006 р. по 14.09.2006 р. працівниками позивача була проведена невиїзна позапланова перевірка господарської діяльності ТОВ "Ізотрейд"стосовно питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 01.09.2005 р. по 30.10.2005 р., за результатами якої було складено акт № 16159/23-09/33091042 від 15.09.2006 р.

У своїх висновках щодо наявності у діях відповідачів умислу, спрямованого на досягнення мети, суперечливої інтересам держави та суспільства, позивач посилається на той факт, що на момент укладання зобов’язань по передачі гуми рідкої на загальну суму 344400,00 грн. відповідач 2 не мав господарської компетенції на укладання договорів.

Свої твердження позивач обґрунтовує тим, що відповідач 2 є унітарним підприємством, керівництво яким здійснює одна особа –засновник, або уповноважені ним особи. Позивач вказує на те, на момент укладання оспорюваних зобов’язань керівник підприємства ОСОБА_1 згідно довідки виконкому Скалатської міської Ради №1553 від 08.12.2005 р. помер, а отже особисто не приймав участі в укладанні договорів та не уповноважував на це інших осіб.

У зв’язку з цим, на думку позивача, спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 ГК України, так як укладалась на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Ізотрейд" підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі –закриттю, з огляду на наступне.

Згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст. 215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Неврахування вищенаведених приписів призвело до помилкового відкриття повадження в адміністаривній справі та вирішення спору по суті.

Слід зазначити, що за наведених обставин законодавцем надано право органам державної податкової служби, вказаним в абзаці 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "Ізотрейд" задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р. у справі №9/305-4301 скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.