2а-11863/10/2670 Про скасування податкового повідомлення - 30.08.2010 Прийняття

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області

про скасування податкового повідомлення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі –податковий орган або відповідач) від 06.07.2010р. №0219461700, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 15 456 грн. 79 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2010р. відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, виходячи з того, що він не має належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що знаходиться у нього в оренді, а тому він не має сплачувати орендну плату з фізичних осіб, визначену податковим повідомленням від 06.07.2010р. №0219461700.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивач фактично використовує земельні ділянки на підставі належним чином оформлених договорів оренди землі від 01.08.2008р., а тому у відповідності до Закону України від 03.07.1992 (2535-12) , № 2535-XII "Про плату за землю" та Земельного кодексу України (2768-14) від 25.10.2001, № 2768-III. Окрім цього, позивач у період користування земельними ділянками сплачував орендну плату за земельні ділянки, про що свідчить звернення позивача з проханням повернути йому сплачену орендну плату, таким чином позивач погоджувався з тим, що користування ним земельними ділянками є платним.

В судовому засіданні 30 серпня 2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

Фактичні обставини справи свідчать про те, що у відповідності до договорів оренди землі від 01.12.2008 р. №17 та №18 Софіївсько-Борщагівською сільською радою (Орендодавець) на підставі рішення 23 сесії 5 скликання від 07.10.2008р. №71 та №72 від 07.10.2008р. було надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Орендарі) земельні ділянки. Що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 0650 га та 0,3440 га, у строкове платне користування для розміщення кафе та СТО.

Відповідно до договорів орендна плата вноситься в розмірі:

- по договору № 17 - 6 % від нормативно грошової оцінки, яка на момент укладання договору становила 218 23 6,67 грн.

- по договору №18 - 4% від нормативно грошової оцінки, яка на момент укладання договору становила 1154975,59 грн.

Згідно п.13 договору оренди розмір орендної плати змінюється у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, а саме : індекси інфляції 2009р.-1,152, 2010р.-1,059.

В судовому засіданні 30.08.2010р. позивачем подано лист ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.06.2010р. №2959/Г/17-317, в якому зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 року нежитлові приміщення перейшли у власність громадян ОСОБА_3 -1/4 частина, ОСОБА_1 3/4 частини (попередній власник ТОВ "Олекса-2"), а саме офіс та магазин, офіс та СТО, розташовані на земельній ділянці площею 0,344 га за адресою: АДРЕСА_1; а також те, що позивачу неодноразово, рішеннями виконавчого комітету сільської ради надавалося право на оформлення оренди земельної ділянки. Необхідність оформлення права на земельну ділянку виникає у тому разі, коли підприємець бажає розпочати провадження будь-якої діяльності з використанням нежитлових приміщень. В даному випадку - це договір купівлі-продажу від 22 лютого 2005 року. Даний факт позивачем не заперечувався.

У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону (2535-12)

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності або користування земельною ділянкою виникає тільки після отримання правовстановлюючого документа.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України, такими документами є або державний акт на землю або договір оренди.

Поняття "право постійного користування", визначено в ст. 92 Земельного Кодексу України - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, при набутті права власності на нежиле приміщення, до позивача перейшло право користування відповідною часткою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до роз'яснень, наданих листом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2003 за № 6398/в/17-0515 (v6398225-03) , при переході права власності або користування на будівлю, споруду, власник зобов'язаний оформити право власності або користування на земельну ділянку на якій розміщена споруда, будівля в установленому законом порядку, проте обов'язок сплачувати земельний податок виникає з моменту переходу права власності або користуванням будівлею, спорудою.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що він не має належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що знаходиться у нього в оренді, а тому він не має сплачувати орендну плату з фізичних осіб, визначену податковим повідомленням від 06.07.2010р. №0219461700

З вказаним твердженням позивача не можна погодитись, виходячи з наступного.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України (2768-14) , а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 №2535-XII (2535-12) .

Статтею 206 Земельного кодексу України, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) . Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст.5 вищенаведеного закону).

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК право оренди земельної ділянки —це засноване на договорі строкове платне володіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. У цьому законодавчому визначенні наведені найважливіші складові оренди землі —виділення ділянки як об'єкта оренди, договірні підстави виникнення розглядуваного права, визначення терміну дії оренди та її платний характер, належність орендареві лише правомочностей володіння і користування земельною ділянкою, її надання для здійснення певних видів діяльності.

Відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) :

- (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар;

- (стаття 14) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями;

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором. Відповідно до ст. 12 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі —це угода сторін про взаємні зобов'язання, згідно з якими орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. У Законі (161-14) визначені умови та порядок укладання договору оренди земельної ділянки, а також інші вимоги, без яких він не може мати юридичної сили.

Відповідно до положень ст. 17 Закону № 2535, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

У відповідності до ст. 3, 17 Закону № 161 об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ч.1 –3 ст. 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону № 2535 (2535-12) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 627, ЦК України (435-15) цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений сторонами договір, згідно ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене вище, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 вищенаведеного Закону).

За наведених обставин та правових норм, відсутність оформленого документа, що посвідчує право користування позивача земельною ділянкою, не звільняє останнього від обов’язку сплати орендної плати, за умови фактичного використання ним земельної ділянки.

Окрім цього, під час розгляду справи, позивач вказав, що він не сплачував орендну плату за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а лише перераховував благодійні внески. Суд не приймає дане твердження позивача, розмір плати, яку вносив позивач відповідає розміру орендної плати за земельні ділянки, обов’язкової до сплати, а також, тому, що в матеріалах справи наявний лист ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, з якого вбачається, що позивач звертався із заявою, в якій просить повернути йому орендну плату за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач погоджувався з тим, що він має сплачувати орендну плату з фізичних осіб за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 71, 86, ст. 105, 158- 163 КАС України, адміністративний суд, -

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.