2а-7814/10/7/0170 Про визнання недійсним рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації з припинення права користування земельною ділянкою - 17.08.2010 Прийняття

Обставини справи: Прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімеїзської селищної ради АР Крим про визнання недійсним рішення відповідача від 16.04.10 №15.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, яким Державному підприємству "Спеціалізований санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України надано дозвіл на розробку технічної документації з припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 1,8га, розташованої за адресою:м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39, а також надано ТОВ "Корал Лімітед" дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 1,8 га за вказаною адресою, вийшов за межі наданих йому діючим законодавством повноважень при вилученні землі, яка належала на праві постійного користування державному підприємству, порушивши при цьому положення Земельного кодексу України (2768-14) .

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні, оскільки вважає що рішення прийняте ним у межах повноважень, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) . В обґрунтування правової позиції відповідачем надані письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.89-93).

Відповідач у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.116).

Третя особа (Міністерство охорони здоров’я України) не з’явилась, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідно до письмових пояснень (а.с.40-42) третя особа підтримала правову позицію позивача та просить позов задовольнити.

Третя особа (Державне підприємство "Спеціалізований санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України) вважає оскаржуване рішення законним, оскільки розташоване на земельній ділянці майно вибуло із володіння третій особи, а Міністерство охорони здоров’я України, як орган уповноважений розпоряджатися майном санаторію надав згоду на вилучення земельної ділянки на користь нового власника. Правова позиція викладена у письмових поясненнях (а.с.51-52).

Третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю "Коралл Лімітед") – просить у задоволенні позову відмовити, вважає позовні вимоги необґрунтованими, а рішення відповідача законним та таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Правова позиція викладена у письмових поясненнях (а.с.94-97).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників третіх осіб, дослідивши надані докази, суд

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КМ №001983 від 18.02.1997р. (а.с.85-87) санаторію ім. Леніна, смт. Сімеїз, Сімеїзською селищною радою у постійне користування надана земельна ділянка загальною площею 3,8428 га. Державний акт виданий на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 19.12.1996р. №325.

Санаторій ім. Леніна Міністерства охорони України здоров’я був перереєстрований у санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України, про що свідчить розпорядження Ялтинського міського голови №106-р від 29.03.09р. (а.с.13), прийнятого на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України від 24.07.98р. №219.

Відповідно до статуту, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України" є державним спеціалізованим (спеціальним) санаторно – курортним закладом, (далі по тексту – санаторій "Юність") уповноваженим органом управління санаторію є Міністерство охорони здоров’я України (оборот а.с.53).

17.02.2010р. санаторій "Юність" за вих. №53 надіслав відповідачу лист, де вказав, що керуючись вказівкою Міністерства охорони здоров’я України, добровільно відмовляється від права постійного користування та просить припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якої розташовані нерухомі об’єкти, що належать ТОВ "Корал Лімітед", та частини земельної ділянки необхідної для їх обслуговування, на користь ТОВ "Корал Лімітед" орієнтованою площею 1,8 га.

Рішенням 52 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної ради від 16.04.2010р. №15 (а.с.56) відповідач, розглянувши звернення санаторію "Юність" про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою (державний акт ІІ-КМ №001983 від 18.02.1997р.) площею 1,800га, лист Міністерства охорони здоров’я від 30.12.09р. №09-28/1411 про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки санаторію "Юність", лист ТОВ "Корал Лімітед" про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,800 га для обслуговування нерухомого майна, керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 116, 120, 141, 142, 149 ЗК України, вирішив санаторію "Юність" (правонаступник санаторію ім. Леніна), розробити технічну документацію з припинення права користування частиною земельної ділянки площею 1,8га за адресою АКР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення відповідач надав дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ "Корал Лімітед" орієнтованою площею 1,8 га для обслуговування будівель за адресою АКР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39а.

Не погодивши з таким рішенням, Прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч.2 ст. 4 ЗК України).

Відповідно до положень п. "з" ст. 7 ЗК України до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належить встановлення і зміна меж сіл, селищ.

Згідно до положень ч.2 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Рішенням 21-ї сесії 21- го скликання Ялтинської міської ради АР Крим від 02.12.1993р. (а.с.118) затверджено, у тому числі, рішення 18 Симеїзської селищної ради від 11.06.1993р. з формування та встановлення меж Сімеїзської селищної ради площею 3867,0га.

Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1166-4/04 від 22.12.04р. (rb1166002-04) (а.с.120) встановлені межі населених пунктів Сімеїзської селищної ради.

Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим №2277-2/02 від 20.02.02р. (rb2277002-02) (а.с.122) прийнятого в межах повноважень, встановлених п. "з" ст. 7 ЗК України та п. 2 ст. 174 ЗК України, встановлені межі селища Сімеїз (Сімеїзська селищна рада м. Ялта) загальною площею 306,6404 га, а також визначено Ялтинській міській раді та Сімеїзській селищній раді виступити замовниками по встановленню в натурі меж населеного пункту.

Отже, Верховна Рада Автономної Республіки Крим вказаним рішенням, реалізуючи надані законом повноваження, встановила межі селища Сімеїз.

Відповідно до положень п.3 ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлені положення щодо права комунальної власності, так, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Виходячи з аналізу вказаних норм, земля, яка знаходиться у межах населеного пункту – селища Сімеїз, відповідно до закону, перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до положень пунктів "а", "б", "в" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2768-14) (в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем рішення №15 від 16.04.2010р.), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Відповідно до положень п. 1 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) (в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем рішення №15 від 16.04.2010р.), у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Згідно до положень ст. 174, 175, 176 ЗК України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

З аналізу вказаних норм та матеріалів справи, приймаючи до уваги встановлення рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим №2277-2/02 від 20.02.02р. (rb2277002-02) меж селища Сімеїз (Сімеїзська селищна рада м. Ялта) загальною площею 306,6404 га та встановлення рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1166-4/04 від 22.12.04р. (rb1166002-04) меж населених пунктів Сімеїзської селищної ради, вбачається, що повноваження щодо розпорядження землею, яка знаходиться у межах Сімеїзської селищної ради, належить органу місцевого самоврядування, яким є Сімеїзська селищна рада.

Викладене свідчить про наявність у відповідача повноважень приймати рішення про надання третій особі земельної ділянки, у тому числі ділянки площею 3,8428га, шляхом прийняття рішення від 19.12.1996р. №325, яким земельна ділянка надана в постійне користування санаторію ім. Леніна, про що санаторію ім. Леніна виданий Державний акт ІІ-КМ №001983 від 18.02.1997р.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірності прийняття відповідачем рішення від 19.12.1996р. №325 та видачі санаторію ім. Леніна Державного акту ІІ-КМ №001983 від 18.02.1997р.

Відповідно до п. "а" ст. 141 ЗК України підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно до положень частин 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до листа від 30.12.09р. вих. 09-28/1411 (а.с.10-11) Міністерство охорони здоров’я України повідомило відповідачу, що на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні санаторію "Юність", знаходиться нерухоме майно, яке є власністю ТОВ "Корал Лімітед", а також надало згоду на припинення санаторієм "Юність" права постійного користування частиною земельної ділянки на якій розміщені об’єкти нерухомого майна ТОВ ТОВ "Корал Лімітед" та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, згідно діючого законодавства на користь ТОВ "Корал Лімітед".

Вказаним листом Міністерство охорони здоров’я України вказала головному лікарю санаторію "Юність" направити до Сімеїзської селищної ради листа стосовно добровільної відмови від права користування від права користування відповідною частиною земельної ділянки.

Як було вказано вище, санаторій "Юність", як користувач земельної ділянки, добровільно відмовився від права постійного користування та просив припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якої розташовані нерухомі об’єкти, що належать ТОВ "Корал Лімітед", та частини земельної ділянки необхідної для їх обслуговування, на користь ТОВ "Корал Лімітед" орієнтованою площею 1,8 га (а.с.12).

Відповідно до статей 141, 142 ЗК України відмова від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється її користувачем, яким був санаторій "Юність" .

Згідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦК України у статуті товариства поряд з іншим вказуються органи управління товариством та його компетенція.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Пунктами 6.3, 6.4 статуту Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України" встановлено, що управління санаторієм здійснює головний лікарь, який самостійно вирішує питання діяльності санаторію за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції органу управління майном. Санаторій "Юність", відповідно до п.3.1 статуту (а.с.19), є юридичною особою.

Відповідно до положень ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні

ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи санаторій "Юність" не набув права власності на земельну ділянку внаслідок укладення цивільно – правових угод, вона не внесена до статутного фонду підприємства, також санаторію "Юність" не надавався державний акт на право власності на земельну ділянку або майна держави.

Таким чином, земельна ділянка не є майном санаторію "Юність".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в межах повноважень, наданих частиною 4 ст. 142 ЗК України, прийняв рішення про необхідність розроблення технічної документації з припинення права постійного користування та надав дозвіл на складання проекту землеустрою стосовно вказаної земельної ділянки, яка знаходиться, як свідчать матеріали справи, в межах територіальної одиниці Сімеїзської селищної ради та питання про розпорядження нею входить до повноважень відповідача.

Отже земельна ділянка загальною площею 1,8000 га, входить у межі селища Сімеїз, а повноваження щодо розпорядження цією землею належать Сімеїзської селищної раді.

Також слід зазначити, що відповідно до положень п. 5.3 статуту санаторію "Юність" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно до положень преамбули статуту санаторію "Юність" органом управління майном є Міністерство охорони здоров’я України.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка не передавалася санаторію "Юність" яким-небудь державним органом.

Матеріали справи свідчать про відсутність розташування майна санаторія "Юність" на земельній ділянці, відносно якої прийнято оскаржуване рішення, а навпаки, на даній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, власником якого, відповідно до витягів з державного реєстру права власності (а.с.102-103, 105-106) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Коралл Лімітед".

Також слід зазначити, що одержання санаторієм "Юність" земельної ділянки в постійне користування із земель комунальної власності не свідчить про перехід права власності на цю земельну ділянку до держави в особі відповідних органів, установ, підприємств.

Крім того, Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) встановлені певні організаційно – правові заходи щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також визначення і встановлення в натурі меж земельних ділянок держави та комунальної власності, тоді як земельна ділянка площею 1,8000 га в державну власність не передавалася. Сімеїзською селищною радою рішення про передачу цієї земельної ділянки у державну власність не приймалося.

Таким чином, рішення відповідача від 16.04.2010р. №15, яким вирішено Державному підприємству "Спеціалізований санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України" (правонаступнику санаторію ім. Леніна), розробити технічну документацію з припинення права постійного користування частиною земельної ділянки площею 1,8га за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39, та надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ "Корал Лімітед" орієнтованою площею 1,8 га для обслуговування будівель за адресою АКР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39а, є таким, що прийнято у межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи наявність на земельній ділянці нерухомого майна, що належить на праві власності третій особи ТОВ "Корал", яке фактично і є користувачем земельної, приймаючи до уваги, положення ч. 2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , відповідно до якої використання землі в Україні є платним, є очевидним, що не врегулювання земельних відносин з оренди даної земельної ділянки, відповідно до вимог діючого законодавства, призводить до недоотримання орендної плати за земельну ділянку на якій розташоване майно з визначеним власником.

Вказане свідчить про відсутність підстав для визнання рішення протиправним та для його скасування, в зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. постанова виготовлена повному обсязі 25.08.2010р.

Керуючись ст.ст. 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У задоволені позову відмовити.

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.