2а-8319/10/2670 Про визнання недійсним податкового повідомлення - 27.07.2010 Прийняття

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в інвайсах, які супроводжували фільмокопії художніх фільмів, вказувалося, що вантаж не має вартості, а ціна визначається виключно для митних цілей. Крім того, позивач при митному оформленні фільмокопій визначав митну вартість фільмокопій за резервним методом та вказував її в декларації митної вартості. Позивачем було сплачено роялті в повному обсязі у терміни та згідно актів. В кожному випадку визначення розміру роялті та фактична сплата роялті здійснена по закінченню публічного показу художніх фільмів після проведення митного оформлення фільмокопій. На виконання взятих на себе зобовязень за договором про дистрибюцію Позивачем було знищено фільмокопії художніх фільмів. Позивач зазначає, що Відповідачем при складанні Акту перевірки та винесених в подальшому податкових повідомлень не вказано підставу для донарахування без посилання на норму закона, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, у звязку з чим Позивач позбавлений можливості перевірити правільність розрахунку та зазначити про навність у ньому зауважень.

Відповідач проти завленого позову заперечує, в обгрунтування заперечень на позовні вимоги зазначає, що висновок перевірки є обгрутновний та повним.

Представник Відповідача в своїх поясненннях зазначає, що Київською регіональною митницею, було здійснено документальну перевірку під час якої були вивчені первинні бухгалтерські документи ТОВ "Геміні", надані посадовими особами Товариства для перевірки.

Представник в поясненнях зазначає, що майнові права на кінофільми перейшли до ТОВ "Геміні"за договорами комерційної концесії, а право власності на фільмокопії аудівізуальних творів перейшли до Товариства за договорами купівлі-продажу. Але перетин фільмокопіями аудівізуальних творів кордону України можливий лише за умови отримання Товариством і права на використання кінофільмів, і права власності на фільмокопії. Оскільки поставка (імпорт) матеріальних носіїв (фільмокопій) імпортованих Позивачем обєктів авторського права (аудівізуальних творів) на митну тереторію України була можлива лише за умови підтвердження Товариством права на копії, як на обєкт авторського права, при цьому передача прав відбувалась за угодами тільки в разі виконання покдладених на Товариство зобовязань, а саме: сплати ліцензійних платежів (роялті).

Придбання матеріального носія (фільмокопії) згідно договорів купівлі-продажу не дає володільцеві права на його використання шляхом публічного показу з метою отримання прибутку, а договір про передачу прав на використання обєктів авторського права вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов укладання Позивачем договорів від 21.04.2008 р. № 4/ГЕМ-208, ліцензійна угода від 21.03.2008 р. №3/ГЕМ-2008, від 21.04.2008 р. № 6/ГЕМ-2008, ліцензійна договір від 21.04.2008 р. №5/ГЕМ-2008, від 16.12.2008 р. № 10/ГЕМ-2008, ліцензійна договір від 16.12.2008 р. №9/ГЕМ-2008, від 01.04.2009 р. № 12/ГЕМ-2009, ліцензійна договір від 11.04.2009 р. №11/ГЕМ-2009, Договір від 16.10.2008 р. № 8/ГЕМ-2008, ліцензійна договір від 16.10.2008 р. №7/ГЕМ-2008, від 15.09.2008 р., Угода про дистрибуцію від 12.03.2007 р., Додаткова угода №4 до Угоди про дистрибуцію від 12.03.2007 р., від 05.09.2008 р., договор від 25.08.2008 р. №25/08-ГК, ліцензійне узгодження від 28.04.2008 р., 25.12.2008 №12МП, ліцензійний договір від 17.11.2008 р. б/н, 20.02.2009 №1МП/09, ліцензійне узгодження від 09.02.2009 р., 27.02.2008, б/н, Ліцензійна угода від 27.02.2008 р., б/н, Договір від 03.02.2009 р. №10, ліцензійне узгодження від 26.01.2009 р., б/н, від 05.02.2009 р., №06/09, від 10.02.2009 р., від 12.02.2009 р. №12/02-У, які передбачають виплату винагороди за використання обєктів авторського права, є істоною умовою продажу вказаних фільмокопій. В іншому випадку, імпортовані Позивачем фільмокопії розглядались би митними органами як контрофактні товари, тобто товари, що містять обєкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав влосника. Згідно даних договорів ТОВ "Геміні"придбало невиключні майнові права на ввезення примірників аудіовізуальних товарів в цивільний оборот з метою отримання комерційної вигоди.

Отже, на момент митного оформлення товарів, платник податків має відомості про суми роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки, Позивач зобовязнаний включити до митної вартості товарів (бази оподаткування), яка є основною для обчислення митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету. У разі не включення сум роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки на момент митного оформлення товарів до їх митного оформлення товарів до їх митної вартості відбувається заниження податкових зобовязань платника податків, внаслід якого митний орган зобовязаний визначити, а платник податків-сплатити митні платежі, обчислені, виходячи з бази оподаткування, у тому числі й з урахуванням суми таких платежів, та штрафні санкції за порушення правил оподаткування.

Якщо на момент митного оформлення товару платник податків сплачує митні платежі, які нараховуються з заявленої митної вартості товарів, до якої включені орієнтовані суми роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки, то за результатами фактичної сплати роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки платник податків має право на уточнення митної вартості товару, й у разі наявності надміру сплачених митних платежів, вони повертаються платнику податків у порядку, визначеному законодавством, а якщо сума роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки виявляється більшою ніж попедньо розрахована, платнику податків необхідно здійснити заходи щодо доплати сум митних платежів. Відповідач зазначає, що Позивачем було порушено вимоги ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України.

Представником Позивача 16.06.2010 р. було подано уточнення позивних вимог, а саме просить визнати недійсним податкове повідомлення форми "Р"Київської регіональної митниці від 07.06.2010 р. №108, яким визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 4083454,68 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

На підставі наказів Київської регіональної митниці від 21.09.2009 р. №871, від 09.10.2009 р. №959, від 23.10.2009 р. №1010, посвідчення на право проведення перевірки № 10-40/50, № 10-40/51, № 10-40/52, № 10-40/53, № 10-40/54, № 10-40/59, № 10-40/60, № 10-40/61, № 10-40/62, № 10-40/63 посадовими особами Київської регіональної митниці проведено планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "Геміні"законодавства України з питань митної справи за період 01.01.2007 по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки Київською регіональною митницею було складено Акт перевірки від 06.11.2009 р.

Актом перевірки було зафіксовано порушення Позивачем податкового законодавства України в частині несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість під час митного оформлення матеріальних носіїв художніх фільмів за наступними вантажними митними деклараціями: № 100000007/8/737264 від 29.12.2008 р. (художній фільм "Залюднений острів. Фільм 1"), визначено несплату ПДВ в розмірі 84487,09 грн.; № 100000007/8/736517 від 23.12.2008 р. (художній фільм "Кохання-Зітхання 2"), визначено несплату ПДВ в розмірі 199809,21 грн.; № 100000007/8/330552 від 04.10.2008 р. (художній фільм "Адмірал"), визначено несплату ПДВ в розмірі 882741,12 грн.; № 100000007/8/326177 від 12.09.2008 р. (художній фільм "Гітлер капут"), визначено несплату ПДВ в розмірі 418488,40 грн.; № 100000007/8/099451 від 23.12.2008 р. (художній фільм "Найкращий фільм-2"), визначено несплату ПДВ в розмірі 256080,61 грн.; № 100000007/8/294610 від 25.03.2008 р. (художній фільм "Індіго"), визначено несплату ПДВ в розмірі 52588,62 грн.; № 100000003/8/614501 від 06.08.2008 р. (художній фільм "Красунчик"), визначено несплату ПДВ в розмірі 6371,73 грн.; № 100000003/8/316076 та № 100000007/8/316082 від 23.07.2008 р. (художній фільм "Секретні матеріали: хочу вірити"), визначено несплату ПДВ в розмірі 61261,72 грн.; № 100000003/8/320347 та № 100000003/8/320351 від 13.08.2008 р. (художній фільм "Дзеркало"), визначено несплату ПДВ в розмірі 33503,22 грн.; № 100000003/8/333781 та № 100000003/8/333789 від 21.10.2008 р. (художній фільм "Макс Пейн"), визначено несплату ПДВ в розмірі 75583,90 грн.; № 100000003/8/734799 та № 100000003/8/734801 від 09.12.2008 р. (художній фільм "День, коли Земля зупинилась"), визначено несплату ПДВ в розмірі 222828,96 грн.; № 100000003/8/099552 від 20.01.2009 р. (художній фільм "Операція Валькірія"), визначено несплату ПДВ в розмірі 56225,40 грн.; № 100000003/8/101897 від 17.02.2009 р. (художній фільм "Війна наречених"), визначено несплату ПДВ в розмірі 123778,89 грн.; № 100000003/8/103270 від 04.03.2009 р. (художній фільм "Марлі і Я"), визначено несплату ПДВ в розмірі 97431,64 грн.; № 100000003/8/107904 та № 100000003/8/107905 від 24.04.2009 р. (художній фільм "Люди Ікс. Росомаха"), визначено несплату ПДВ в розмірі 58628,11 грн.; № 100000003/8/109614 та № 100000003/8/109616 від 15.05.2009 р. (художній фільм "Ніч в музеї 2"), визначено несплату ПДВ в розмірі 134082,23 грн.; № 100000003/8/301866 та № 100000003/8/30187 від 07.05.2008 р. (художній фільм "Пригоди у Вегасі"), визначено несплату ПДВ в розмірі 153841,47 грн., у відповідності до Додатку №4 до Акту перевірки встановлю порушення податкового законодавства в частині несплати Позивачем ПДВ на загальну суму 2917732,34грн. В акті перевірки обґрунтуванням слугує порушення Позивачем ст. 267 Митного кодексу України, зазначаючи, що при переміщені товару через митний кордон України неправильно визначено митну вартість товару, а саме не включено до митної вартості "роялті та ліцензійні платежі, які стосуються товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті…"та порушення Позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. (168/97-ВР) №168/98-ВР.

На підставі Акту перевірки від 06.11.2009 р. Відповідачем видано податкове повідомлення форми "Р"від 23.02.2010 р. №33, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2921349,08 грн. та штрафні санкції у сумі 1460674,54 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач оскаржив до Київської регіональної митниці дане рішення.

На адресу Позивача надійшла відмова у задоволені скарги від Відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач оскаржив прийняте рішення №33 до Державної митної служби України.

Державною митною службою України було прийнято рішення від 26.05.2010 р. №11/2-10.15/5007 про результат розгляду повторної скарги (надалі по тексту рішення від 26.05.2010 р.).

У відповідності до рішення від 26.05.2010 р. Державна митна служба України частково скасовує податкове повідомлення Київської регіональної митниці від 23.02.2010 р. №33 по ВМД від 15.05.2009 р. № 100000003/8/109614 та № 100000003/8/109616 від 15.05.2009 р. (художній фільм "Ніч в музеї 2"), № 100000007/9/107904 та № 100000007/9/107905 від 06.08.2009 р.; № 100000003/8/614501 від 29.12.2008 р. № 100000007/8/737264 від 23.12.2008 р. № 100000007/8/736517 у сумі 199045,96 грн., а в іншій частині залишає його без змін.

На підставі рішення від 26.05.2010 р. Київською регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення від 07.06.2010 р. №108.

У відповідності до податкового повідомлення форми "Р"від 07.06.2010 р. №108, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість товарів ввезених на територію України у сумі 2722303,12 та штрафних санкцій 1361151,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем згідно договору №8/ГЕМ-2008 від 16.10.2008 року та договору №10/ГЕМ-2008 від 16.12.2008 року, укладених з ТОВ "Каропрокат", договору від 15.09.2008 року, укладеного з ТОВ "Двадцяте століття Фокс СНГ", договору №25/08-ГК від 25.08.2008 року, укладеного з ТОВ "Кіносфера", договору №12 МП від 25.12.2008 року, укладеного з ТОВ "Монументал Пікчерз", договору від 27.02.2008 року, укладеного з НП "Генеральна дирекція міжнародних кінофестивалів "Інтерфест"ввезено з Російської Федерацій на територію України кіноплівку позитивну 35 мм., проявлену експоновану кольорову, із звуковою доріжкою (фільмокопії) художніх фільмів "Залюднений острів. Фільм 1", "Кохання-Зітхання 2", "Адмірал", "Гітлер капут", "Найкращий фільм-2", "Индиго". Невід’ємною частиною договорів є специфікація в якій вказувалася ціна фільмокопій. В графі 43 "Код МВВ"ВМД №100000007/8/737264 від 29.12.2008 року, ВМД №100000007/8/736517 від 23.12.2008 року, ВМД №100000007/8/330552 від 04.10.2008 року, ВМД №100000007/8/326177 від 12.09.2008 року, ВМД №100000007/8/099451 від 23.12.2008 року міститься посилання на шостий (резервний) метод визначення митної вартості. Штамп Київської регіональної митниці на ВМД №100000007/8/737264 від 29.12.2008 року, ВМД №100000007/8/736517 від 23.12.2008 року, ВМД №100000007/8/330552 від 04.10.2008 року, ВМД №100000007/8/326177 від 12.09.2008 року, ВМД №100000007/8/099451 від 23.12.2008 року, ВМД №100000007/8/294610 від 25.03.2008 року свідчить, що позивачем сплачено податок на додану вартість при митному оформленні фільмокопій у визначеному розмірі.

Проаналізувавши умови договорів, на підставі яких здійснювався імпорт фільмокопій на митну територію України, суд дійшов до висновку про відсутність в них зобов‘язань позивача, щодо сплати на користь постачальників роялті при ввезенні фільмокопій. Умови розрахунків відповідно до договорів передбачають зобов‘язання позивача лише щодо оплати вартості фільмокопій, яка визначалася в специфікаціях до таких договорів та рахунках-фактурах.

Право показу художніх фільмів позивач купував у нерезидентів, що володіють відповідними майновими правами на наступні фільми:

1. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Залюднений острів. Фільм 1"позивачем укладено договір з власниками авторських прав ТОВ "Каропрокат"договір 9/ГЕМ-2008 від 16.12.2008 року. У відповідності до п. п. п. 1.2., 1.3., 1.4. договору №9/ГЕМ-2008 від 16.12.2008 року, укладеного між Позивачем та ТОВ "Каропрокат", передбачено, що позивачу надавалося на строк з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року виключне право використання художнього фільму "Залюднений острів. Фільм 1"шляхом його показу в загальнодоступних кінотеатрах на території України з отриманням плати з глядачів за перегляд. Згідно п. 1 п. 2 та п. 3 акту від 10 березня 2009 року до договору №9/ГЕМ-2008 від 16.12.2008 року встановлено, що роялті підлягає сплаті за надані у тимчасове користування виключні кінотеатральні права на використання художнього фільму "Залюднений острів. Фільм 1". Відповідно до п. 3.2. договору №9/ГЕМ-2008 від 16.12.2008 року визначений обов‘язок позивача провести знищення фільмокопій художніх фільмів у вигляді включення витрат по зниженню фільмокопій до витрат позивача. 2. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Кохання-Зітхання 2"позивачем укладено договір з власниками авторських прав ТОВ "Каропрокат"договір №7/ГЕМ-2008 від 16.10.2008 року. У відповідності до п. п. п. 1.2., 1.3., 1.4. договору №7/ГЕМ-2008 від 16.10.2008 року, укладеного між Позивачем та ТОВ "Каропрокат", передбачено, що позивачу надавалося на строк з 23.12.2008 року по 31.03.2009 року виключне право використання художнього фільму "Кохання-Зітхання 2"шляхом його показу в загальнодоступних кінотеатрах на території України з отриманням плати з глядачів за перегляд. Згідно п. 1, 2 та 3 акту від 10 лютого 2009 року до договору №7/ГЕМ-2008 від 16.10.2008 року встановлено, що роялті підлягає сплаті за надані у тимчасове користування виключні кінотеатральні права на використання художнього фільму "Кохання-Зітхання 2". Відповідно до п. п. 3.2. договору №7/ГЕМ-2008 від 16.10.2008 року визначений обов‘язок позивача провести знищення фільмокопій художніх фільмів у вигляді включення витрат по зниженню фільмокопій до витрат позивача.

3. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Адмірал", позивачем укладена угода про дистрибуцію від 12 березня 2007 року з ТОВ "Двадцяте століття Фокс СНГ". У відповідності до п. п. п. 1.1., 1.2., 2.1. та 2.2. угоди про дистрибуцію від 12 березня 2007 року (п.1.1. додаткової угоди №4 від 15.09.2008 року та додаток №1 від 15.09.2008 року), між Позивачем та ТОВ "Двадцяте століття Фокс СНГ", встановлено, що позивачу надавалося на строк з 17.03.2007 року по 31.03.2009 року право на публічний показ в кінотеатрах та розповсюдження для такого публічного показу на території України та Молдови художнього фільму "Адмірал". Згідно п. 1 та 3 акту від 24 листопада 2008 року до угоди про дистрибуцію від 12 березня 2007 року встановлено, що роялті сплачується за тимчасове користування виключними кінотеатральними правами на використання художнього фільму "Адмірал". Відповідно до п.4.4. угоди про дистрибуцію від 17 березня 2007 року визначений обов‘язок позивача провести знищення вихідних матеріалів примірників (фільмокопій) художніх фільмів у вигляді включення витрат по зниженню фільмокопій до витрат позивача.

4. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Гітлер капут", позивачем укладена ліцензійна угода від 05.09.2008 року з Жужу фільмз Лімітед (Juja Films Limited) (Великобританія). У відповідності до п. п. п. 1.1., 1.2., 1.3. ліцензійної угоди від 05.09.2008 року, укладеної з Жужу фільмз Лімітед, передбачено, що позивачу надавалося на строк з 10.09.2008 року по 31.03.2009 року право на кінотеатральну дистрибуцію та кінотеартральний прокат на території України художнього фільму "Гітлер капут". Згідно п. 1 та 3 акту від 14 січня 2009 року до ліцензійної угоди від 05.09.2008 року встановлено, що роялті сплачується за тимчасове користування виключними кінотеатральними правами на використання художнього фільму "Гітлер капут". Відповідно до пп. 2.1.12. п.2.1. ліцензійної угоди від 05.09.2008 року визначений обов‘язок позивача після закінчення Ліцензійного строку, але не пізніше 30-ти робочих днів після його закінчення, знищити всі копії фільма в установленому порядку.

5. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Найкращий фільм-2", позивачем укладена ліцензійна угода про надання права використання фільму від 17.11.2008 року з ТОВ "Монументал Пікчерз"(Росія). У відповідності до п. п. п 1.1., 1.2., 1.3. ліцензійної угоди про надання права використання фільму від 17.11.2008 року, укладеної з ТОВ "Монументал Пікчерз", передбачено, що позивачу надавалося з 22 січня 2009 року по 22 липня 2009 року в тимчасове розпорядження право на кінотеатральну дистрибуцію та кінотеатральний прокат на території України та Молдови художнього фільму "Найкращий фільм-2". Згідно п. 1, 2 та 4 акту від 20 березня 2009 року до ліцензійної угоди про надання права використання фільму від 17.11.2008 року встановлено, що роялті сплачується за тимчасове користування виключними кінотеатральними правами на використання художнього фільму "Найкращий фільм-2". Відповідно до п. 3.1.2. ліцензійної угоди про надання права використання фільму від 17.11.2008 року, визначений обов‘язок позивача провести знищення фільмокопій художніх фільмів у вигляді включення витрат по зниженню фільмокопій до витрат позивача.

6. З метою набуття тимчасового права на використання, об’єкта авторського права, художнього фільму "Індиго"позивачем укладена ліцензійна угода від 27.02.2008 року з НП "Генеральна дирекція міжнародних кінофестивалів "Інтерфест"(Росія). У відповідності до п. п. п 1.1., 1.2., 1.3. ліцензійної угоди від 27.02.2008 року, укладеної з НП "Генеральна дирекція міжнародних кінофестивалів "Інтерфест", передбачено, що позивачу надавалося на строк з 26 березня 2008 року по 31 липня 2008 року в тимчасове розпорядження право на кінотеатральну дистрибуцію та кінотеатральний прокат на території України художнього фільму "Индиго". Згідно п. 1 та 3 акту від 05 травня 2008 року до ліцензійної угоди від 27.02.2008 року встановлено, що роялті сплачується за тимчасове користування виключними кінотеатральними правами на використання художнього фільму "Индиго". Відповідно до п. 2.1.13 ліцензійної угоди від 27.02.2008 року, визначений обов‘язок позивача після закінчення Ліцензійного строку, але не пізніше 30-ти робочих днів після його закінчення, знищити всі копії фільма в установленому порядку. В даний термін надати представнику Ліцензіатору копії документів, підтверджуючих дане знищення.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторські права і суміжні права"від 23.12.1993, № 3792-XII автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про авторські права і суміжні права"від 23.12.1993, № 3792-XII авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Аналізуючи вищезазначені договори, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку Позивач не набув права власності на вищезазначені кінофільми, оскільки не міг їх відчужувати в подальшому третім особам, а отримував лише строкові права на їх рекламування та показ в кінотеатрах України. В матеріалах справи містяться докази, а саме, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підтверджують, що позивач проводив знищення фільмокопій. Викладене свідчить про відсутність у позивача права розпорядження фільмокопіями та наявність лише обмеженого права володіння та користування вказаним майном.

Крім того, положення договорів та актів свідчать, що роялті, перераховане на користь власників авторських прав, сплачувалося позивачем за надання тимчасового права на використання майнових прав правоволодільців на об‘єкт авторського права (художній фільм), при цьому жодних платежів за використання фільмокопій позивач до сум роялті не включав та відповідно не сплачував. Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, що належні до сплати суми роялті визначалися позивачем та власниками авторських прав вже після ввезення на митну територію України фільмокопій, по закінченню тимчасового користування наданими виключними правами, що підтверджує неможливість визначення позивачем сум роялті під час митного оформлення фільмокопій.

На підставі аналізу договорів за якими позивач сплачував роялті за набуття тимчасового виключного права на художні фільми "Залюднений острів. Фільм 1", "Кохання-Зітхання 2", "Адмірал", "Гітлер капут", "Найкращий фільм-2", "Индиго"та договорів за якими здійснено ввезення фільмокопій суд приходить до висновку, що сплата роялті не була умовою продажу фільмокопій та не мала відношення до оцінки фільмокопій при їх ввезенні.

Позивачем укладено з Twentieth Century Fox International Corporation (США) договір про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року. Відповідно до параграфу 13 договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року (з урахуванням угоди про внесення правок від 23 березня 2007 року та доповнень: від 29.11.2006 року, від 13.02.2008 року, від 28.05.2008 року, від 09.06.2008 року, від 27.10.2008 року, від 29.01.2009 року) позивач замовляв для ввезення на митну територію України фільмокопії виробництва Twentieth Century Fox International Corporation художніх фільмів "Секретні матеріали: хочу вірити", "Дзеркала", "Макс Пейн", "День, коли Земля зупинилась", "Операція Валькірія", "Війна наречених", "Марлі і Я", "Пригоди у Вегасі". В графі 43 "Код МВВ"ВМД №100000003/8/316076 та №100000007/8/316082 від 23.07.2008 року, ВМД №100000003/8/320347 та №100000003/8/320351 від 13.08.2008 року, ВМД №100000003/8/333781 та №100000003/8/333789 від 21.10.2008 року, ВМД №100000003/8/734799 та №100000003/8/734801 від 09.12.2008 року, ВМД №100000003/8/099552 від 20.01.2009 року, ВМД №100000003/8/101897 від 17.02.2009 року, ВМД №100000003/8/103270 від 04.03.2009 року, ВМД №100000003/8/301866 та №100000003/8/301867 від 07.05.2008 року міститься посилання на шостий (резервний) метод визначення митної вартості. Крім того в графі 2 "Відправник/експортер"ВМД №100000003/8/103270 від 04.03.2009 року ВМД №100000003/8/301866 та №100000003/8/301867 від 07.05.2008 року вказується експортер фільмокопій відмінний від Twentieth Century Fox International Corporation. В рахунках-фактурах, що супроводжували фільмокопії, визначено, що товар не має вартості, а ціна визначається виключно для митних цілей. Право позивача на розповсюдження фільмокопіями обмежене абзацом "б"параграфу 3 та параграфом 4 договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року, оскільки всі права по відношенню до фільмокопій залишалися у Twentieth Century Fox International Corporation. Абзацом "а"параграфу 14 договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року передбачено, що Twentieth Century Fox International Corporation має право володіти та мати доступ до всіх матеріалів художніх фільмів (фільмокопій, кіноафіш та допоміжних матеріалів, переданих позивачу), фільмокопії залишаються на весь час виключною власністю Twentieth Century Fox International Corporation і лише знаходяться в користуванні позивача. Абзацом "г"параграфу 14 договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року встановлено, що фільмокопії, так само, як і маркетингові та інші матеріали, які мають відношення до художніх фільмів підлягають по закінченню ліцензійного періоду або терміну дії договору за вказівкою Twentieth Century Fox International Corporation мають бути знищені. Судом встановлено, що відповідно до параграфу 34 договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року цей договір підлягає тлумаченню згідно із законами Штату Каліфорнія США. Згідно інвойсів та актів роялті сплачувалися за право дистрибуції художніх фільмів "Секретні матеріали: хочу вірити", "Дзеркала", "Макс Пейн", "День, коли Земля зупинилась", "Операція Валькірія", "Війна наречених", "Марлі і Я", "Пригоди у Вегасі"відповідно до договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року. Штамп Київської регіональної митниці на ВМД №100000003/8/316076 та №100000007/8/316082 від 23.07.2008 року, ВМД №100000003/8/320347 та №100000003/8/320351 від 13.08.2008 року, ВМД №100000003/8/333781 та №100000003/8/333789 від 21.10.2008 року, ВМД №100000003/8/734799 та №100000003/8/734801 від 09.12.2008 року, ВМД №100000003/8/099552 від 20.01.2009 року, ВМД №100000003/8/101897 від 17.02.2009 року, ВМД №100000003/8/103270 від 04.03.2009 року, ВМД №100000003/8/301866 та №100000003/8/301867 від 07.05.2008 року свідчить, що позивачем сплачено податок на додану вартість при митному оформленні фільмокопій у визначеному розмірі.

Згідно актів та рахунків-фактур встановлено, що належні до сплати суми роялті визначалися після ввезення на територію України фільмокопій, по закінченню тимчасового користування наданими правами, що підтверджує неможливість визначення сум роялті під час митного оформлення фільмокопій. Суд приходить до висновку, що за договором про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року позивач набував виключне право на тимчасове користування майнових прав Twentieth Century Fox International Corporation на художні фільми "Секретні матеріали: хочу вірити", "Дзеркала", "Макс Пейн", "День, коли Земля зупинилась", "Операція Валькірія", "Війна наречених", "Марлі і Я", "Пригоди у Вегасі", роялті, які сплачувалися, не включали в себе платежі за ввезення на територію України фільмокопій. Суд дослідивши положення договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року, актів та рахунків-фактур встановив, що право власності у позивача при імпорті фільмокопій на територію України не виникало, а вартість фільмокопій визначалася виключно для митних цілей, що свідчить про відсутність продажу. Умовами договору про дистрибуцію від 01 квітня 2002 року не передбачено зобов‘язання позивача щодо сплати роялті, як умови ввезення на митну територію України фільмокопій. Таким чином, роялті, які позивач сплачував Twentieth Century Fox International Corporation, не були умовою продажу фільмокопій та не змінювали вартість фільмокопій, заявлену при митному оформленні.

У відповідності до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу

Згідно з частиною першою статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Пунктом третім частини другої зазначеної правової норми встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни договору щодо товарів, які імпортуються, згідно ст. 267 Митного кодексу України.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно зі статтею 188 Митного кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Як вбачається з вантажних митних декларацій, на підставі яких позивачем було ввезено товар, митний режим в них визначено як "імпорт - 40", що передбачає ввезення товару для вільного обігу.

Порядок застосування резервного методу визначення митної вартості визначений ст. 273 Митного кодексу України, а саме, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (981_011) (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями ст. 273 Митного кодексу України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків є договори. Частиною 1 ст. 433 Цивільного кодексу України закріплено, що аудіовізуальні твори є одним з об‘єктів авторського права. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України від 23 грудня 1993 року №3702-ХІІ "Про авторське право і суміжні права"(зі змінами і доповненнями) авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), як це закріплено ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", належать виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами. Частина 1 ст. 319 Цивільного кодексу України проголошує, що власник на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).

Тимчасове наділення позивача правами на використання художніх фільмів та ввезення на митну територію України фільмокопій відбувалося незалежно одне від одного. Оплата роялті на користь власників майнових прав на художні фільми є умовою набуття позивачем тимчасових виключних прав і не було умовою передачі позивачу фільмокопій. Збільшення митної вартості фільмокопій на суми роялті, що сплачувалися за користування тимчасовими виключними кінотеатральними правами, якщо умовами договорів за якими здійснювалося ввезення фільмокопій на територію України сплата роялті, як умова ввезення фільмокопій не передбачена, є неправомірним. При ввезенні на митну територію України фільмокопій право власності на фільмокопії до позивача не переходило.

Судом встановлено, що роялті сплачувалися позивачем виходячи з касових зборів за показ художнього фільму, сплачена сума роялті не впливала на оцінку фільмокопій, а отже жодним чином не змінювала її митну вартість. Розмір роялті визначався після закінчення показу художнього фільму та після підписання сторонами актів. Суд приходить до висновку, оскільки право власності до позивача не переходило, роялті не стосувалися оцінюваних товарів та під час митного оформлення фільмокопій суми роялті не могли бути визначені на підставі об‘єктивних даних за таких умов ст. 267 Митного кодексу України не може застосовуватися до позивача, оскільки відсутній продаж оцінюваних товарів і роялті не стосувалися таких товарів. Суд встановив, що позивачем застосовано шостий метод при визначенні митної вартості фільмокопій згідно ст. 273 Митного кодексу України, тому посилання відповідача на ст. 267 Митного кодексу України, як на підставу визначення податкового зобов‘язання, є також необґрунтованим.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на факт ввезення фільмокопій в режимі імпорт, як на підставу для висновку про перехід права власності на фільмокопії до позивача. Відповідно до ст. 188 Митного кодексу України імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. В свою чергу, ст. 186 Митного кодексу України визначає, що декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення. Зазначені норми права не регламентують виникнення та перехід права власності на імпортований товар. Наявні у справі ліцензійні угоди спростовують доводи відповідача про перехід права власності на фільмокопії до позивача. Отже, висновок відповідача про те, що застосування митного режиму імпорт свідчить про перехід права власності на імпортований товар до позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства та суперечить наявним у справі доказам.

Позивач уклав ліцензійні договори та договір про дистрибуцію з резидентами Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки. За тимчасове користування виключним правом на використання художніх фільмів позивач сплачував роялті. Статтею 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 8 лютого 1995 року та ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 04 березня 1994 року передбачено, що під поняттям "роялті"слід розуміти платіж будь-якого виду, що одержується як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом. Згідно п. 1.30. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (283/97-ВР) ) (зі змінами і доповненнями) роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення. Підпунктом 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що виплати роялті не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Пунктом 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. Позивачем сплачено податок на додану вартість виходячи з митної вартості фільмокопій, визначених у ВМД. Судом встановлено, що оскільки за надання тимчасового виключного права позивач сплачував саме роялті, тобто платежі за користування авторським правом, і відповідно роялті не є об‘єктом оподаткування податком на додану вартість, позивач правомірно не сплачував податок на додану вартість із перерахованих сум роялті, як наслідок посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", як на підставу для висновку щодо здійснення позивачем продажу послуг судом встановлено, що позивач сплачував власникам авторських прав саме роялті, тобто плату за користування авторським правом, а отже висновок відповідача про продаж послуг не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України від 10 квітня 2008 року №250-VI "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" (250-17) Україна приєдналася до Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994 року (981_011) . Статтею 14 Угоди встановлено, що Примітки Додатка I до цієї Угоди становлять невід'ємну частину цієї Угоди (981_011) , статті цієї Угоди (981_011) повинні читатися та застосовуватися у зв'язку з їхніми відповідними примітками. Додатки II та III також становлять невід'ємну частину цієї Угоди (981_011) . В тлумачних примітках (Додаток І) до статті 8.1 (с) Угоди встановлено, що витрати на право відтворення імпортних товарів у країні ввезення не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари при визначенні митної вартості. Частиною 2 ст. 18 Угоди передбачено створення Технічного комітету із митного оцінювання, який виконує обов‘язки описані в Додатку II до Угоди (981_011) , та діє відповідно до правил процедури, що містяться в ньому. Відповідно до пункту 2 (d) Додатку II до Угоди (981_011) визначено, що обов‘язками Технічного комітету, серед іншого, є надання інформації та консультацій з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей. Згідно коментаря Технічного комітету з митної оцінки, посилання на який міститься в висновку науково-правової експертизи, "відтворення"стосується не тільки фізичного відтворення товарів, але і відтворення об’єктів інтелектуальної власності, втілених у товарах. Тобто, у випадку фільмокопій, роялті, сплачене за відтворення художніх фільмів, не повинно включатися до митної вартості. В силу ст. 8 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-ІV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства, у випадку виникнення колізій між нормами міжнародних договорів та відповідними нормами національного законодавства України, застосовуються норми міжнародного договору. Оскільки поняття "відтворення"в контексті тлумачних приміток до статті 8.1 (с) Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року є ширшим за поняття "відтворення", яке закріплене в ст. 267 Митного кодексу України, в силу пріоритету норм міжнародного договору, Суд дійшов до висновку, що позивач, сплачуючи роялті за відтворення об‘єкту авторського права, художнього фільму, в силу наведених положень Угоди не зобов‘язаний був включати подібні платежі до митної вартості ввезених фільмокопій.

Підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.17.1. ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' є порушення податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення податкового та митного законодавства, як наслідок, відсутні і підставі для нарахування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлень.

Таким чином, суд встановив, що висновки акту перевірки про порушення позивачем ст. 267 Митного кодексу України, п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"та нарахування позивачу податкового зобов’язання згідно податкового повідомлення форми "Р" від 07 червня 2010 року №108 в розмірі у сумі 4083454,68 грн., на підставі застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не ґрунтується на чинному законодавстві України.

В матеріалах справи міститься Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 26 квітня 2010 року №126/118 щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм митного, господарського, цивільного законодавства України і міжнародного права, який міститься в матеріалах справи, підтверджує необґрунтованість застосування до позивача ст. 267 Митного кодексу України, п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", та визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення.

Відповідач посилається на Порядок заповнення декларації митної вартості, затвердженого Наказом Державної митної служби, від 02.12.2003, № 828 (z1192-03) у редакції Наказу Державної митної служби України від 26.10.2009 р. (z1100-09) дані зміни набрали чинності з 22.01.2010 р., посилання Відповідача на зміни які відбулися 26.10.2009 р. є безпідставними, оскільки перевірку було проведено за період 2008 –2009 р. в даному випадку повинно застосовуватися норма закону яка діяла станом на 2008-2009 р., а Наказ, Державна митна служба, від 21.07.2005, № 686 "Про внесення зміни до наказу Держмитслужби України від 02.12.2003 N 828" (z0858-05) .

У відповідності до п. 2.1 Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого Наказом Державної митної служби, від 02.12.2003, № 828 (z1192-03) (згідно Змін до наказу Держмитслужби України від 02.12.2003 N 828), порядок заповнення граф ДМВ Митним органом заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". В основних і додаткових аркушах проставляється реєстраційний номер ДМВ, який повинен відповідати номеру ВМД. В основному аркуші N 1, крім реєстраційного номеру ДМВ, повинно бути зазначене рішення посадової особи, яка перевірила дані, наведені в ДМВ, прийняте за результатами контролю про правильність визначення митної вартості. Запис про рішення митного органу про правильність визначення митної вартості товарів учиняється таким чином: якщо в митного органу немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основних і додаткових аркушах ДМВ учиняється запис "Митну вартість визнано"; якщо декларантом надано відомості не в повному обсязі або митний орган має зауваження щодо цих відомостей і в установленому порядку необхідно здійснити додаткову перевірку даних, зазначених у ДМВ, та їх уточнення, то посадова особа митного органу, що здійснила перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, на аркуші N 1 ДМВ учиняє запис: "необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість (відповідно до пунктів 14, 15 постанови Кабінету Міністрів України N 1375 від 28.08.2003 (1375-2003-п) )" або "здійснено митну оцінку із застосуванням методу N ___ на підставі документа N ___ від ___".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.