Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капібара"

про стягнення в дохід бюджету отриманого за правочином

у судовому засіданні 13.07.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного

судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору поставки №0104-05 від 01.04.05р., укладеного між відповідачами, на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, із застосуванням наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України; зобов’язання відповідача -1 повернути відповідачу-2 кошти в сумі 5 147 803,93 грн., отримані за оспорюваним договором, стягнення з відповідача -1 на користь держави грошових коштів у вказаній сумі.

Ухвалою Вищого адміністративно суду України від 17.12.2009р. ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. та постанова Господарського суду м. Києва від 14.07.06р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.10р. справа прийнята до провадження.

В судовому засіданні 15.04.10р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої предметом позову є зобов’язання ТОВ "Новатор-К"повернути ТОВ "Капібара"грошові кошти, отримані за договором поставки №0104-05 від 01.04.05р., у сумі 5 147 804, 93 грн. та стягнення з ТОВ "Капібара"в дохід Державного бюджету України грошових коштів у сумі 5 147 804, 93 грн.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, посилаючись на наявність умислу у одного з відповідачів (ТОВ "Новатор - К") на безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ без фактичного придбання товарів, вартість яких включається до складу валових витрат, а також на те, що в ході проведення перевірки ДПІ було встановлено, що ТОВ "Новатор-К" отримало відео- та фототехніку за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від їх реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1%, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з реалізації товарів ТОВ "Капібара"та донарахування у зв’язку з цим ТОВ "Новатор-К" ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував з посиланням на недоведеність позивачем факту здійснення спірної господарської операції з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також на те, що доводи податкового органу про нікчемність правочину будуються виключно на припущеннях. При цьому, відповідач-1 наполягає на тому, що господарський договір поставки № 0104-05 від 01.04.2005 виконаний сторонами повністю; факт поставки ТОВ "Новатор-К"та отримання ТОВ "Капібара"товару підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (видаткові та податкові накладні, доручення на отримання товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про сплату вартості товару, тощо). Відповідач-1 також просить суд врахувати, що правомірність оподаткування операції за договором з ТОВ "Капібара"була предметом дослідження у суді при розгляді спору про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0, за результатами якого суд визнав недійсним та скасував вказане податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача-2 до суду не з’являвся, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена в ЄДРПОУ (витяг станом на 26.04.10р.), які повернулись до суду з відміткою пошти "адресат вибув".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач-2 повідомлений належним чином, а тому неприбуття в судове засідання представника відповідача-2 не є перешкодою для розгляду та вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

01.04.2005 року між ТОВ "Новатор-К"(постачальник) та ТОВ "Капібара"(покупець) укладено договір поставки № 0104-05, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець прийняти товар і сплатити за його певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, ТОВ "Новатор-К"поставлено, а ТОВ "Капібара"прийнято товар (відео- та фототехніку) на загальну суму 5147804,93 грн., в тому числі ПДВ 857967,49 грн. По зазначеній господарській операції ТОВ "Новатор - К"видав ТОВ "Капібара"податкові накладні на загальну суму 5147804,93 грн., в тому числі ПДВ 857967,49 грн. Копії податкових та видаткових накладних наявні у матеріалах справи.

Як на доказ наявності умислу з боку відповідача ТОВ "Новатор - К"на укладання договору поставки з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач посилається на наступні обставини: згідно товарно-транспортних накладних у квітні 2005 року завантаження ТМЦ здійснювалось ТОВ "Новатор - К"за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, розвантаження за тією ж адресою, у травні-червні 2005 року ТМЦ (фототовари) завантажувались за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, розвантажувались за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7.

За договором оренди ТОВ "Новатор-К"орендує у ТОВ "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 2 кв.м. ТОВ "Капібара"орендує у ТОВ "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 10 кв.м. Згідно акту обстеження складські приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 відсутні. Згідно пояснень бухгалтера ТОВ "Райліт" Андрушко В.В. офісне приміщення орендується, без оренди складських приміщень.

В обґрунтування позову ДПІ посилається також на і те, що в ході проведення перевірки ДПІ було встановлено, що ТОВ "Новатор-К" отримало відеотехніку за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від їх реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1%, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ з операції з реалізації товарів (відеокамер) ТОВ "Капібара"та донарахування у зв’язку з цим ТОВ "Новатор-К" ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0.

Окрім того, позивач зазначає, що за даними декларації з ПДВ ТОВ "Новатор-К" за 9 місяців 2005 року, поданої до податкового органу податкові зобов’язання товариства складають 9 575 935 грн., сума ПДВ, яка повинна сплачуватись до бюджету –141 грн.

На підставі зазначених обставин, позивач вважає господарські операції між ТОВ "Новатор-К"та ТОВ "Капібара"такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а отже нікчемними, такими, що призвели до неправомірного формування ТОВ "Новатор-К"бази оподаткування податком на додану вартість та на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України, застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 України є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За наведених правових норм, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб’єкта (чи то суб’єктів) господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов’язання).

За правилами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Стаття 70 КАС України містить правила щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З метою встановлення фактичних обставин справи щодо наявності правових підстав для висновку про нікчемність правочину судом витребувані у податкового органу належні та допустимі докази на підтвердження наявності умислу відповідача-1 на укладання правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відтак, належних та допустимих доказів на вимогу суду податковим органом не подано. Такі докази податковим органом не зібрані ні в ході проведення планової перевірки ТОВ "Новатор-К" (акт від 10.03.2006 року № 1122/23-4/33229266), що охопила період, в якому мав місце оспорюваний господарський договір, ні після такої перевірки.

Як зазначалось вище, виконання господарської операції з поставки товару на загальну суму 5147804,93 грн., у тому числі ПДВ 857967,49 грн. оформлене документами первинного бухгалтерського та податкового обліку з підписами осіб, відповідальних за вчинення такої операції, чого не заперечує податковий орган. Копії таких документів, а також докази оплати вартості товару (виписки банку) знаходять в матеріалах справи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які виготовляли цей документ, так і шляхом кримінального переслідування у випадку наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Жодних доказів, які б підтверджували факт нездійснення господарської операції за цими документами або ж підтверджували факт внесення у них неправдивих відомостей на вимогу суду не подано.

Сама по собі та обставина, що згідно товарно-транспортних накладних завантаження і розвантаження ТМЦ (фототоварів) у квітні 2005 року оформлене автоперевізником СПД ОСОБА_4 за юридичною адресою ТОВ "Новатор - К": м. Київ. вул. Ніколаєва, 7 не є беззастережним доказом безтоварності господарської операції. Відповідачі не заперечують те, що за вказано адресою, що є юридичною адресою Товариств не знаходяться складські приміщення, а тому покликання податкового органу на пояснення бухгалтера ТОВ "Райліт" (орендодавця офісного приміщення) про те, що приміщення орендуються, без оренди складських приміщень, - самі по собі не є доказом нездійснення господарської операції.

Як пояснив представник ТОВ "Новатор - К" та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових заперечень ТОВ "Капібара" від 12.07.06р. (том.4 а.с.1-2) та ТОВ "Новатор - К" ( а.с.143-149 том 1) у квітні 2005 року товар поставлявся ТОВ "Новатор - К" за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 двома способами: у присутності працівників ТОВ "Капібара" здійснювалась перевірка товару (без розвантаження товару) відповідно до накладної ТОВ "Новатор - К", та у разі відсутності заперечень до товару (асортименту, кількості) ТОВ "Капібара" надавало ТОВ "Новатор - К" довіреність на отримання товару. При цьому, товар замовлений у відповідача-1 доставлявся одразу ж за вказівкою ТОВ "Капібара" на склад за адресою м. Київ, вул. Красноткацька,61. Виписка документів здійснювалась за юридичною адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7. У інших випадках, ТОВ "Новатор - К" здійснював поставку замовленого ТОВ "Капібара" товару зі складу ТОВ "Новатор - К", який знаходиться у м. Києві, за адресою: Сімґї Хохлових, 8 на склад ТОВ "Капібара".

Вказані письмові заперечення були надані сторонами договору ще у 2006 році, проте податковим органом не вчинено жодних дій та заходів з метою перевірки вказаних обставин: не відібрано пояснення у автоперевізника СПД ОСОБА_4, яким здійснювалось транспортне перевезення автомобілями МАN НОМЕР_1; НОМЕР_2; Iveko НОМЕР_3; не відібрано пояснення посадових осіб та інших працівників вказаних Товариств на предмет здійснення господарських операцій; не відслідковано рух товару по ланцюгу поставки шляхом проведення зустрічних перевірок контрагентів ТОВ "Новатор - К" та ТОВ "Капібара"; не проведено зустрічну перевірку ТОВ "Капібара" на предмет правомірності формування останнім податкового кредиту з ПДВ за вказаними господарськими операціями; не перевірено склад за адресою м. Київ, вул. Красноткацька,61, на який за вказівкою ТОВ "Капібара" перевозився товар, отриманий від ТОВ "Новатор - К", як і не перевірено склад ТОВ "Новатор - К"за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових,8, з якого завантажувались останнім ТМЦ (фототовари), в травні-червні 2005 року, як це зазначено у товарно-транспортних накладних за вказаний період.

Між тим, матеріали справи містять договір оренди № 3004-01 від 30.04.05р., укладений між ВАТ "Київський мотоциклетний завод" (орендодавець) та ТОВ "Новатор - К"(орендар), відповідно до якого та за актом приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 01.05.05р., ТОВ "Новатор - К"прийняв у користування нежитлові приміщення для розміщення складу площею 120 кв. м, розташовані за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових,8. Саме вказана адреса зазначена у ТТН за травень -червень 2005 року.

Як зазначалось вище, вказані обставини, про які було ще відомо податковому органу з часу проведення перевірки (березень 2006 року) також не перевірені податковим органом; будь-які пояснення посадових та інших осіб ВАТ "Київський мотоциклетний завод"(орендодавця складів) податковим органом не зібрано; факт завантаження товару зі складу за вказаною адресою податковим органом не спростовано.

Відповідач-1 в обґрунтування товарності операції надав суду докази придбання вказаного товару з метою його подальшої реалізації: господарські договори поставки, укладені з продавцями - ТОВ "Карат-ЮГ"; ПП "НЕО"; ПП "Перекоп-основа": накладні, виписки з банку, тощо. Придбання товару у вказаних покупців не заперечує податковий орган, що відображено у акті перевірки від 10.03.06р. № 1122/23-4/33229266, зазначаючи при цьому, що ТОВ "Новатор-К" отримало відеотехніку та фототовари за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від їх реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1%, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з реалізації цих оварів ТОВ "Капібара"та донарахування у зв’язку з цим ТОВ "Новатор-К" ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0.

Разом з тим, вказане повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0, згідно з яким ТОВ "Новатор-К"визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 6066427,70 грн., в тому числі: 3033213,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій визнано недійним постановою господарського суду м. Києва від 30.07.07р., що згідно з ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі 22-а-5483/08 набрала законної сили.

За правилами ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.

За вищенаведених обставин та приймаючи до уваги те, що правомірність оподаткування операції ТОВ "Новатор-К"за договором з ТОВ "Капібара"була предметом дослідження у суді при розгляді спору про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.06р. № 0001112301/0, за результатами якого суд визнав недійсним та скасував вказане податкове повідомлення-рішення, - у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність господарського договору поставки.

Крім того, суд враховує і ту обставину, що вказаний правочин не виключений з податкового обліку ні ТОВ "Новатор-К", ні ТОВ "Капібара" шляхом донарахування відповідних податкових зобов’язань вказаним Товариствам як з ПДВ, так із податку на прибуток, що підтвердила представник ДПІ у судовому засіданні. Вказана обставина також має істотне значення для вирішення даного спору та опосередковано спростовує доводи податкового органу про "безтоварність"господарської операції та умисел ТОВ "Новатор-К" на заниження податкових зобов’язань, так як податкові зобов’язання можуть бути нараховані податковим органом за наявності встановлених порушень до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року N 2181-III. Отже, якщо такі зобов’язання не були донараховані, значить податковим органом не було встановлено порушень за наслідками перевірки вказаних Товариств.

При цьому, суд наголошує на тому, що в силу ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" 04.12.1990 року N 509-XII, головним завданням державних податкових інспекцій є, зокрема, здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України. З метою виконання цього завдання, податкові інспекції відповідно до ст.10 цього ж Закону, мають відповідні функції та повноваження: на здійснення контролю за дотриманням законодавства про податки, правильністю обчислення податків і своєчасність їх надходження; контролю своєчасності подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів до бюджетів, а також на перевірку вірогідності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів до бюджетів; на проведення всебічних перевірок фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, тощо. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція), які, у свою чергу, вправі проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , іншими законами України.

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги недоведеність податковим органом належними засобами доказування факту здійснення спірної господарської операції з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також те, що реальність вчинення господарської операції підтверджена документально, тоді як достовірність відомостей, що містить у цих документах не спростована ДПІ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 207, 228 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 69- 71, 94, 158- 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

у задоволенні адміністративного позову –відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова складена в повному обсязі: 23.07.10р.