К-4797/09-С Про стягнення суми допомоги на оздоровлення - 18.11.2009 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року,

У березні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дії відповідача щодо не нарахування та виплати йому соціальних виплат в неналежному обсязі незаконними та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2200 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він віднесений до 2 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої скасовано в частині стягнення коштів з Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач віднесений до 2 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України "Пію статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які Чорнобильської катастрофи"зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію абз. 2 ч. 1 ст. 48 зазначеного Закону зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"були встановлені і наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень –з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень –з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень –з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень –з 01 жовтня 2007 р.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри робітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. (v0a6p710-07) по справі "Про соціальні гарантії громадян"визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 29, пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12.07.2005р. № 562 (562-2005-п) встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам 2 групи –120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії –100 гривень: інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам –90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей. –75 гривень. При цьому відповідні закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймати, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. (562-2005-п)

Згідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62, 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади.

Головним розпорядником коштів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів, яким у даному випадку є Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на нижчому рівні, бере бюджетні зобов’язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими, затвердженими кошторисами.

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22 травня 2008 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2200 грн., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року залишити без змін.