Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Пісоцької О.В. за участю: секретаря судового засідання: Кузьменкової С.П.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання незаконними та таким, що не підлягає виконанню рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001441704/0 від 25 листопада 2009 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що не погоджується з позицією податкового органу про застосування штрафних санкцій щодо ведення Книги обліку доходів та витрат, оскільки, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 23 серпня 2000 року №1336 (1336-2000-п) , передбачено право здійснювати підприємницьку діяльність без використання РРО осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, до яких і відносилась ФОП ОСОБА_1 до 31 грудня 2008 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представники ДПІ у Печерському районі м. Києва в судовому засіданні, заперечуючи проти тверджень позивача, наполягали на тому, що ФОП ОСОБА_1 порушила положення Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів та витрат" від 26 вересня 2001 року №1269 (1269-2001-п) , а саме у період з 07 вересня 2006 року по 02 липня 2007 року позивач книгу не заповнювала, а у період з 03 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року заповнювала з порушенням, тобто –лише графу "сума виручки", і мала обов’язок застосовувати реєстратора розрахункових операцій.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 13 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимоги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 з 07 вересня 2006 року зареєстрована в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації як фізична особа –підприємець (ідентифікаційний номер 3154319403).

На податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва позивач перебуває з 08 вересня 2006 року, а 30 січня 2009 року останній видано свідоцтво №100163346 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В період з 07 вересня 2006 року по 31 грудня 2008 року позивач, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"від 03 липня 1998 року №727 (727/98) (з відповідними доповненнями), здійснювала господарську діяльність, використовуючи спрощену систему оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку у розмірі 200грн. 00коп.

В період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року ФОП ОСОБА_1 працювала, використовуючи загальну систему оподаткування.

22 вересня 2009 року відповідачем видано повідомлення №59/17-433 про проведення планової виїзної перевірки за вказаний період.

13 листопада 2009 року управлінням оподаткування фізичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 вересня 2006 року по 30 червня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірок.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13 листопада 2009 року №61/1704-3154319403, яким встановлено порушення: пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР; п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 06 липня 1995 року №265/95-ВР; ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26 грудня 1992 року №13-92 (13-92) .; п. 8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999року №599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядок його видачі" (z0752-99) .

Так, зі змісту акту вбачається, що перевіркою встановлено неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат, а саме, у періоді з 07 вересня 2006 року по 02 липня 2007 року книга не заповнювалась, а у період з 03 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року не заповнювались відповідні графи, а саме "витрати на виробництво продукції"та "чистий дохід".

Посилаючись на зазначене, а також пункт шостий статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг"від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, відповідач дійшов висновку, що підприємець у період з 07 вересня 2006 року по 31 грудня 2008 року повинна була здійснювати діяльність з використанням РРО.

На підставі зазначеного акту та встановлених порушень відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року №0001431704/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2396грн. 41коп.,

- податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року №0001451704/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 352грн. 50коп.,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 листопада 2009 року №0001441704/0 на загальну суму 1798344грн.25коп.

Позивач, погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0001431704/0 та №0001451704/0, сплатила визначені в них суми санкцій. Разом з тим, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1798344грн. 25коп. вважає незаконним.

Також як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ФОП ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 85грн. 00коп. за порушення неналежного ведення книги обліку доходів та витрат громадян згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 28. грудня 2009 року НОМЕР_1.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенні з огляду на наступне:

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без застосування юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.

Суб’єкт підприємницької діяльності –юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Суб’єкти підприємницької діяльності-фізичні особи –платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 (1336-2000-п) затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 1 зазначеного переліку, роздрібна торгівля продовольчими товарами, пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі - шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

Позивач не займалась продажем підакцизних товарів та товарів для продажу яких необхідно отримати патент на здійснення відповідної діяльності, що не заперечувалось ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Також необхідно зазначити, що згідно зі статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" с уб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом (265/95-ВР) , проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Відповідно до пункту першого статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Форма книги обліку витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) затверджується Міністерством фінансів України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтвердилося представниками відповідача реєстратор розрахункових операцій позивача не опломбовувався та не реєструвався відповідно до вимог чинного законодавства.

Аналізуючи вище вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не мало правових підстав виносити рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту першого статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з підстав не проведення розрахункових операцій через РРО.

Дійсно, позивач порушила норми законодавства шляхом незаповнення та неналежного заповнення книги обліку витрат та доходів, проте за встановлене правопорушення санкцій пунктом першим статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"не передбачено.

Крім того, відповідачем під час прийняття спірного рішення не враховано вимоги статті 250 Господарського кодексу України, а саме означеною нормою передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 листопада 2009 року прийнято відповідачем поза межами строку, встановленого Господарським кодексом України (436-15) , включно до 25 листопада 2008 року.

Разом з тим, суд оцінює критично твердження представників відповідача, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення статті 250 Господарського кодексу України, оскільки спірне рішення, на їх думку, не віднесено до категорії адміністративно-господарських санкцій, а тому, згідно із пп.. 15.1.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181, сума податкових зобов’язань може визначатися податковим органом не пізніше закінчення 1095 днів. Такі пояснення є хибними, безпідставними і не можуть бути враховані судом.

Не враховуються також пояснення і представників позивача, що остання не може нести відповідальності за дії найманої нею особи, яка заповнювала книгу обліку витрат та доходів, оскільки обов’язок дотримання правових актів щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем покладено саме на неї. Цей обов’язок стосується і ведення книг, відповідно і відповідальність несе сама фізична особа-підприємець, і тому саме позивач зобов’язана була забезпечити належне виконання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) стосовно ведення книг.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача, відповідача, надані під час розгляду справи, судом позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання спірного рішення протиправним з подальшим його скасуванням. Так визнання рішення протиправним є ширшим за своїм змістом ніж визнання його незаконним, а скасування останнього виключає його застосування та виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані зі сплатою позивачем судового збору, підлягають відшкодуванню останній з рахунків Державного бюджету України.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69- 72, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

Позов фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001441704/0 від 25 листопада 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1798344грн. 25коп.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 03грн. 40коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови підписаний 29 липня 2010 року.