Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цуркана М.І.,

Сороки М.О.,

Мойсюка М.І.,

Лиски Т.О.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_6 на неправомірні дії Державної податкової адміністрації у Полтавській області (далі –ДПА),

У червні 2002 року ОСОБА_6, як суб’єкт підприємницької діяльності, звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що всупереч вимогам п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817 (817/98) головою ДПА було видано розпорядження № 45 від 26.04.2001 р. про проведення повторної перевірки дотримання вимог діючого законодавства про оподаткування за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2000 р. незважаючи на те, що перевірка за вказаний період вже проводилась. Вказував на те, що до початку вказаної перевірки співробітники податкової міліції незаконно вилучили в нього бухгалтерські та господарські документи, гроші, при цьому вилучення проведено без складання відповідних документів. Крім того зазначав, що працівники податкової міліції взяли на себе функції по виконанню постанови Київського районного суду м. Полтави від 12.04.2001 р. щодо конфіскації в нього товарно-метеріальних цінностей і коштів, яка була скасована. На його думку, в порушення вимог п. 12 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби було складено акт, на підставі якого було прийнято рішення № 487/17-3/2645200051/3219/Г-331 від 31.07.2001 р. "Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства". Просив суд визнати неправомірним розпорядження № 45 від 26.04.2001 р. про проведення щодо нього повторної перевірки дотримання вимог діючого законодавства про оподаткування, вилучення бухгалтерських та господарських документів, комп’ютерної техніки та грошей на підставі протоколу огляду від 24.03.2001 р., складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, конфіскацію товарно-матеріальних цінностей в період з 12.04.2001 р. по 14.04.2001 р., рішення № 487/17-3/2645200051/3219/Г-331 від 31.07.2001 р.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 18 липня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2002 року, скаргу задоволено. Визнано неправомірним розпорядження № 45 від 26.04.2001 р. про проведення щодо ОСОБА_6 повторної перевірки дотримання вимог діючого законодавства про оподаткування, вилучення бухгалтерських та господарських документів, комп’ютерної техніки та грошей на підставі протоколу огляду від 24.03.2001 р., складання щодо ОСОБА_6 протоколу про адміністративне правопорушення, конфіскацію товарноматеріальних цінностей в період з 12.04.2001 р. по 14.04.2001 р., та рішення № 487/17-3/2645200051/3219/Г-331 від 31.07.2001 р.

У касаційній скарзі ДПА, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а скаргу залишити без розгляду.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірним розпорядження № 45 від 26.04.2001 р. про проведення щодо ОСОБА_6 повторної перевірки дотримання вимог діючого законодавства про оподаткування, суд виходив з того, що відповідно до п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817 (817/98) вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Встановлено, що підставою для видачі оскаржуваного розпорядження ДПА була доповідна записка співробітника ДПІ. Стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, службове розслідування не проводилось, кримінальну справу порушено не було.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірним вилучення бухгалтерських та господарських документів, комп’ютерної техніки та грошей на підставі протоколу огляду від 24.03.2001 р., суд виходив з того, що суб’єктом оскарження не було надано необхідних документів, на підставі яких було здійснено вилучення зазначених речей.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірним складання щодо ОСОБА_6 протоколу про адміністративне правопорушення, суд виходив з того, що він складений з порушенням вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Задовольняючи скаргу в частині визнання рішення № 487/17-3/2645200051/3219/Г-331 від 31.07.2001 р неправомірним, суд виходив з того, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2002 року вказане рішення було визнано недійсним та скасовано.

Задовольняючи скаргу в частині визнання конфіскації товарно-матеріальних цінностей в період з 12.04.2001 р. по 14.04.2001 р. неправомірною, суд виходив з того, що відповідно до ст. 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 18 липня 2002 року і ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2002 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.