Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Панченка О.Н.

Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького оружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року,

У серпня 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та про перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивував тим, що він як інвалід 2 групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, отримує пенсію, призначеному йому у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком для 2 групи інвалідності. Відповідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, відносно яких встановлений причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком. На час звернення до суду він отримує пенсію у розмірі 965 грн., але вважає, що його пенсія відповідно до чинного законодавства України повинна складати 1090 грн. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, як того вимагає Закон, але отримав відмову. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону з наступним її збільшенням відповідно до змін діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є як інвалід 2 групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, отримує пенсію, призначеному йому у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком для 2 групи інвалідності. Відповідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, відносно яких встановлений причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком. На час звернення до суду він отримує пенсію у розмірі 965 грн., але вважає, що його пенсія відповідно до чинного законодавства України повинна складати 1090 грн. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, як того вимагає Закон, але отримав відмову. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону з наступним її збільшенням відповідно до змін діючого законодавства.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи призначається у розмірі –75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону). При цьому, зазначений закон передбачає здійснення перерахунку пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тобто, законодавець чітко врегулював порядок нарахування пенсії та здійснення перерахунку у бік збільшення кожного разу, коли збільшується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Із 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, і яким встановлено на 2006 рік мінімальний розмір пенсії за віком в сумі 359 грн.

Обрахунок державної та додаткової пенсій та пенсія за віком та розмір встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування").

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" (966-14) , а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) , згідно якого, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано виходив з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене, правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції У країни, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького оружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.