2а-3378/10/2670 Про визнання неправомірною планову перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін (тарифів) при наданні платних послуг в Комунальному підприємстві, та скасування актів, винесених за результатами зазначеної перевірки - 22.06.2010 Прийняття

визнати планову перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін (тарифів) при наданні платних послуг в Комунальному підприємстві "Київський інститут земельних відносин" проведену Державною інспекцією по контролю за цінами в м. Києві з 13 січня по 1 лютого 2010 року неправомірною, і такою, що порушує діюче законодавство і скасувати акти, винесені за результатами зазначеної перевірки, а саме рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 18 від 08.02.2010, припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 20 від 08.02.2010.

позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача проведена неправомірно та з порушенням законодавства України, в зв’язку з чим рішення прийняті за результатом такої перевірки є протиправними та підлягають скасування.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у запереченнях. При цьому, останнім наголошено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є порушення позивачем державної дисципліни цін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві проведено планову перевірку КП "Київський інститут земельних відносин" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, про що складено акт перевірки № 016 від 01.02.2010 (далі - Акт перевірки). За наслідком перевірки відповідачем винесено рішення № 18 від 08.02.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі - Рішення) та видано припис № 20 від 08.02.2010 (далі - Припис).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Щодо правомірності дій з проведення перевірки, то суд зазначає наступне.

Стаття 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (№ 877-V від 05.04.2007; далі –Закон про державний нагляд) регулює питання планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності до положень вказаної статті планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України затвердив критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), згідно з додатком ( постанова КМ України від 21.05.2008 N 483 (483-2008-п) ). У відповідності до положень вказаного акта до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику можуть бути віднесені, зокрема ті, що реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. гривень на рік, порушують державну дисципліну цін. При цьому, планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за додержанням суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), здійснюються для суб'єктів з високим ступенем ризику - один раз на рік.

Враховуючи вищевказане та матеріали справи судом вбачається проведення перевірки на підставі повідомлення про проведення перевірки, плану роботи відповідача на 1 квартал 2010 року, посвідчення № 4 на проведення перевірки, наказу від 11.01.2010 про проведення планової перевірки.

Окрім того, періодичність в один рік відповідає встановленому законом критерію, якому відповідає позивач згідно наданої ним довідки - реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. гривень на рік.

Зважаючи на той факт, що часовий критерій проведення перевірок відповідачем дотримано, то і підстав для твердження про неправомірність наказу відповідача № 4-п від 11.01.2010 немає.

Таким чином, перевірка позивача проведена з дотриманням норм Закону про державний нагляд.

При цьому, суд вважає, що такий недолік як відсутність у повідомленні періоду проведення перевірки не є визначальним чинником для висновку про протиправність перевірки. Адже цей недолік може бути обумовлений, зокрема, технічним аспектом виготовлення документа, наприклад допущення описки. Окрім того, такий недолік не є підставою для не допуску уповноважених осіб, адже у відповідності до положень норм статті 5 Закону про державний нагляд такою підставою є лише неодержання повідомлення про проведення планового заходу. Позивачем допущено до перевірки уповноважених осіб та надано усі необхідні для її проведення документи. В будь-якому разі вказаному недоліку повідомлення про перевірку кореспондує право позивача не допускати до перевірки контролюючий орган, якщо суб'єкт господарювання вважає, що зазначена обставина спричинює порушення як його охоронюваних законом прав і свобод, так і норм законів України. Таким чином, висновок про протиправність перевірки може бути зроблений з урахуванням усіх обставин у справі, з огляду на що, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Згідно Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення дисципліни цін відносно застосування розпорядження КМДА від 28.01.2009 № 88 (ra0088017-09) Про затвердження порядку надання платних послуг Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі –Розпорядження КМДА).

Проте покликання на застосування позивачем вказаного Розпорядження КМДА є безпідставним та необґрунтованим, адже як випливає зі змісту останнього, воно прийнято відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.12.2008 N 1762 (ra1762017-08) "Про затвердження Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)", з метою визначення порядку надання платних послуг у сфері регулювання земельних відносин.

Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що воно регулює порядок надання платних послуг Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Тобто виконавцем послуг, особою яка виставляє рахунки і отримує дохід є виключно Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради. При цьому застосування розмірів оплати, затверджених цим розпорядженням стосуються виключно Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради. До КП "Київський інститут земельних відносин"даний документ жодного відношення не має. Зазначене також кореспондується з офіційним листом Головного управління земельних відносин від 22.06.2010 щодо надання офіційної інформації управлінням з цього приводу.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вказаного порушення дисципліни цін в частині винесеного Рішення та Припису.

Згідно додатків розрахунків до Акта перевірки сума необґрунтовано отриманої виручки становить 43806,09 гривень, а санкція у відповідності до положень статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки - 87612,18 гривень.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) (№ 2375-IV від 20.01.2005), то суд погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" від 20.01.2005 вартість робіт з землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при безоплатній передачі їх у власність громадянам України відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 153,00 грн. Вказаний Закон є Законом спеціальної дії щодо реалізації громадян України права власності на землю у випадку безоплатної передачі із встановленням граничної ціни вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, який підлягає застосуванню до вказаних правовідносин. Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 передбачений перелік видів робіт із землеустрою, які виконуються при виготовленні документації із землеустрою а саме: обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи. Згідно ст. 56 Закону України "Про землеустрій" визначено вичерпний перелік технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідно до переліку технічна документація включає в себе також матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, а також кадастровий план земельної ділянки.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм, суд приходить до висновків, що до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відносяться роботи в комплексі: обстежувальні, топографо-геодезичні, картографічні, з виготовленням плану земельної ділянки, складеної за результатами кадастрової зйомки та кадастровий план земельної ділянки. Вищенаведені роботи відносяться до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Виготовлення технічної документації із землеустрою є однією з умов та підстав отримання Державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Виходячи з вищенаведеного судом вбачається, що на вказані роботи відповідно ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлена гранична вартість ціни –153,00 грн. Враховуючи, що позивач за проведення робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, отримував від замовників значно більшу суму, то відповідач прийшов до вірних висновків про порушення дисципліни цін з приводу вказаного питання. А тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідач не діяв у відповідності із зазначеними вище принципами в частині позовних вимог, що підлягають задоволенню .

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69- 71, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення № 18 від 08.02.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині 43806,09 (сорок три тисячі вісімсот шість гривень дев'ять копійок) необґрунтовано отриманої виручки та 87612,18 (вісімдесят сім тисяч шістсот дванадцять гривень вісімнадцять копійок) штрафних санкцій, а також припис № 20 від 08.02.2010 в частині порушень пункту 2 розпорядження КМДА від 28.01.2009 № 88 "Про затвердження порядку надання платних послуг Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)".

В іншій частині позову відмовити.

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.