Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Гордійчук М.П.,

суддів: Кравченко О.О., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

секретар: Лук’яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської областi від 25 квітня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2007 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі про прийняття до заліку та стягнення коштів, –

______________________________________________________________________________

Доповідач Гордійчук М.П.

У березні 2006 року до господарського суду Полтавської області звернулося Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (надалі УПФУ) з позовом до Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі (надалі –ВФССНВПЗУ) про прийняття до заліку пенсійних справ та відшкодування коштів для примусового відшкодування витрат на витрату пенсій конкретним особам за конкретні періоди.

Просило зобов’язати відповідача прийняти до заліку пенсійні справи конкретних осіб.

Постановою господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року Управлінню Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Не погоджуючись судовими рішеннями по справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати та винести нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що механізм відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат (далі Порядок), який затверджено спільною постановою Управління ПФУ і Управління ФССНВ від 04.03.2003 року № 5-4-4 (z0376-03) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 396-6597.

Як визначено пунктами 2.5.6 вищевказаного Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві має здійснювати відшкодування витрат Пенсійному фонду на централізованому рівні на підставі узгоджених довідок про відшкодування. Вказані довідки складаються регіональними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійного фонду України щомісячно.

Як визначено п 7.8 Порядку відповідні кошти перераховуються Пенсійному фонду України на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, про що складається акт.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що за стягненням сум відшкодування з Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а не з його відділень чи управлінь виконавчої дирекції Фонду, вправі звертатись тільки Пенсійний фонд України, а не його управління. Дані висновки також підтверджуються укладенням Угоди про реструктуризацію боргу 2002-200 років МІЖ Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не дотримано встановленого порядку відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою ним пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, оскільки здійснення відповідних розрахунків має здійснюватись на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та пенсійним Фондом України.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської областi від 25 квітня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.