Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року

у справі № 2-а-774/08

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення, -

В жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнення до позовної заяви) до ДПІ у Володарському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення № 0003761700/0 від 16.05.2006 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року, позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення ДПІ у Володарському районі Донецької області за формою "Ф" № 0003761700/0 від 16.05.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Володарському районі Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2005 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.10.2005 року, посвідчених державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Донецької області стала спадкоємцем наступного майна:

- права на земельну частку (пай) КСП "Фрунзе", Володарський район Донецька область. Земельна частка (пай) вартістю 70745 грн. 23 коп. Земельна частка (пай) належала спадкодавцю на підставі сертифікату ДН № 0167459, виданого Володарською райдержадміністрацією Донецької області від 22.05.1996 року за № 173, загальною площею 7,01 умовних кадастрових га;

- права на земельну частку (пай) КСП "Фрунзе", Володарський район Донецька область. Земельна частка (пай) вартістю 70745 грн. 23 коп. Земельна частка (пай) належала спадкодавцю на підставі сертифікату ДН № 0167460, виданого Володарською райдержадміністрацією Донецької області від 22.05.1996 року, загальною площею 7,7 умовних кадастрових га.

ОСОБА_1. подала до ДПІ у Володарському районі Донецької області декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 року, в якій визначила вартість земельних часток згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) – 141 490 грн., яку в подальшому скорегувала та визначила суму отриманого доходу в розмірі 00 грн.

16.05.2006 року ДПІ у Володарському районі Донецької області прийняла податкове повідомлення № 0003761700/0, яким визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13% від вартості земельних часток (паїв) в сумі 18393 грн. 70 коп. .

Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов’язання, податковий орган розглядав отримане ОСОБА_1. спадкове майно як корпоративне право.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком ДПІ у Володарському районі Донецької області, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 17 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Враховуючи те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіння, користування та розпорядження земельною часткою (паєм) та є дійсним до виділення власнику земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та видачі йому державного акта на право власності на землю, то майнове право, яке він засвідчує, не відноситься до об’єктів спадщини, які визначені в пункті 13.1 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Посилання відповідача на те, що майнові права, які засвідчує сертифікат на право на земельну частку (пай), є тотожними корпоративним правам в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з вказаної правової норми, право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об’єктом комерційної власності, оскільки воно не визначає права такого власника на частку у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством і на отримання частки прибутку.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом другим підпункту "а" підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 вищезазначеного Закону за нульовою ставкою оподатковується вартість власності об’єкта нерухомого майна, який успадковується членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, а тому у випадку виділення земельної частки (паю) у натурі та видачі державного акта на право власності на землю у позивача не виникнуть податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб з вартості цієї земельної ділянки.

За таких обставин віднесення відповідачем права на земельну частку (пай) КСП "Фрунзе" до об’єктів комерційної власності є безпідставним, а нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб з вартості спадкового майна - неправомірним.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення підлягають залишенню без змін з огляду на правильне вирішення спору, в зв’язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.