Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 року

та постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року

у справі № 2-а-157/2007 (22а-410/2007)

за позовом ОСОБА_1

до керівника Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Граматика В.С.

про визнання нечинним рішення, -

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до керівника Білгород-Дністровської ОДПІ Граматика В.С. про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ № 0004351701/0 від 04.12.2006 року.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судами, актом Білгород-Дністровської ОДПІ від 21.11.2006 року № 3242/17-2 зафіксовано порушення позивачкою Порядку заповнення і подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого наказом ДПА України від 28 березня 2002 року № 133 (z0369-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2002 року за № 369/6657 (z0369-02) (далі – Порядок), а саме, факт несвоєчасного подання до податкової інспекції звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за липень, серпень та вересень 2006 року.

На підставі вказаного акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004351701/0 від 04.12.2006 року, яким позивачці згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 510 грн.

Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановленого актом перевірки порушення позивачкою вимог Порядку, а саме, несвоєчасного подання нею до податкової інспекції звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за липень, серпень та вересень 2006 року та необґрунтованості її посилань (як на підставу для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення) на неведення Білгород-Дністровською ОДПІ роз’яснювальної роботи, в зв’язку з чим у неї була відсутня своєчасна інформація про необхідність подання такого звіту.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 року та постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.