Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 11 листопада 2009 року №0000524310/2.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08 лютого 2010 року за №0000524310/3.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведення перевірки перевіряючими зроблено поверхневий аналіз і не до кінця досліджено питання придбання та реалізації зазначеного в Акті об’єкту, в наслідок чого зроблений поспішний висновок щодо завищення податкового кредиту в сумі 49890,51 грн.

Крім того, представник позивача зазначає, що висновки податкового органу щодо порушення банком п. 4.2 ст.4, п.п.7.2.3, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"щодо не включення до складу податкового зобов’язання по податку на додану вартість суми безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей не відповідають чинному законодавству.

В обґрунтування позову, позивач посилається також на те, що податок на додану вартість з витрат по проведенню святкових вечорів не повинен нараховуватись, оскільки немає факту поставки товару.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, використовуючи надані законом права, оскаржив його у адміністративному порядку відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За наслідками апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що висновки податкового органу висвітлені в акті перевірки є безпідставними, в зв’язку з чим просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що Банком, згідно договору купівлі-продажу придбано нерухоме майно, з метою запобігання збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 №27/02. Відповідно до п.3 ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього. Однак, частина приміщення, площею 71,5 кв.м банком використана для відкриття відділення. Згідно пояснень представника відповідача наданих в судовому засіданні при купівлі вищезазначеного приміщення до складу податкового кредиту Банку повинна була включатися сума податку на додану вартість, зменшена на суму вартості приміщення, в якому розташовано відділення Банку. В зв’язку з чим, завищення суми податкового кредиту в червні 2006 року в розмірі 49 890,51 грн., призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у відповідних періодах. Крім того, Філією Банку у м. Запоріжжя не включено до складу податкових зобов’язань по податку на додану вартість суму безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження податку на додану вартість. Враховуючи викладене вище, представник відповідача просив в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Банком укладено договір купівлі-продажу від 30.08.2004 року б/н з ТОВ "Стимул", згідно якого Банком придбано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 115. Даний договір було укладено з метою запобіганням збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 р. № 27/02., що в свою чергу не заперечується сторонами та повністю відповідає вимогам п. 3 ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до вищевказаної статті на протязі одного року Банк зобов’язаний реалізувати такий об’єкт нерухомості.

Згідно пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні, Головним Банком було здійснено продаж 1 220,0 кв.м. приміщення на загальну вартість 4709125,00 грн., в тому числі ПДВ 784854,17 грн.

В судовому засіданні встановлено, що частина приміщення, площею 71,5 кв.м. Банком використана для відкриття свого відділення. 29.04.05 Банком виписана податкова накладна №19 на суму 295698,54 грн., крім того ПДВ –59139,71 грн., номенклатура "переведення не житлового приміщення по вул. Горького, 115 відділення "Жовтневе"для використання в неоподатковуваних операціях".

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що у власності Банку залишилось нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд 115, загальною площею 257,40 кв.м., в тому числі приміщення площею 71,5 кв.м., в якому розташоване банківське відділення.

Імперативним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі Закон про ПДВ).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 Закону про ПДВ (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.2. п. 7.4 вищевказаного Закону (168/97-ВР) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (пп. 7.4.3 Закону про ПДВ (168/97-ВР) ).

Таким чином, Закон про ПДВ (168/97-ВР) не дозволяє платнику податків формувати податковий кредит при придбанні основних фондів в тому випадку, коли такі основні фонди передбачається використовувати для здійснення операцій, звільнених від оподаткування та таких що не є об’єктом оподаткування (пп. 7.4.2 Закону про ПДВ (168/97-ВР) ).

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами податкового органу, що при відображені податкового кредиту в червні 2006 року, відповідно до податкової накладної на загальну суму 6185306,43 грн., в тому числі ПДВ 1030884,41 грн., отриманої від ТОВ "Стимул", Банком неправомірно враховано суму податкового кредиту в сумі 49 890,51 грн., по частині приміщення площею 71,5 кв.м., що використовується як відділення Банку. Таким чином, висновки акта перевірки щодо порушення Банком пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, що призвело до завищення суми податкового кредиту в червні 2006 року в розмірі 49 890,51 грн. є правомірними.

Крім того, перевіркою встановлено, що Філією банку у м. Запоріжжя не включено до складу податкових зобов’язань по податку на додану вартість суму безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей (кондитерських виробів та оливкового масла) з приводу святкування 8 Березня, Нового року членам трудового колективу, запрошеним клієнтам банку та дітям працівників банківської установи, що призвело до заниження ПДВ в сумі 2 851,12 грн.

Згідно з матеріалами справи, при перевірці первинних банківських документів, меморіальних ордерів, фінансових чеків, розрахунків, податкових накладних встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, Філією Банку були здійснені покупки кондитерських виробів та оливкового масла.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону про ПДВ поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що безоплатно надані товари (роботи) –це товари, що надаються платником податків згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод, роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Статтею 2 Закону України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" передбачено, що звільняються від оподаткування податку на додану вартість операції з продажу виробничими та торговими підприємствами дитячих святкових подарунків, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, що закуповуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, профспілкових комітетів підприємств та організацій, інших неприбуткових організацій. При цьому суми податку, сплачені виробниками дитячих святкових подарунків за придбання сировини та матеріалів для їх виробництва, відносяться до складу валових витрат і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, під дитячими святковими подарунками слід розуміти набори товарів, які містять лише кондитерські вироби та іграшки вітчизняного виробництва і фрукти, загальною вартістю не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ, передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону про ПДВ).

До того ж, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу, що передані кондитерські вироби та оливкова олія є безоплатно наданими Філією Банку товарами, в зв’язку з чим не включення до складу податкових зобов’язань по податку на додану вартість суму безоплатної передачі товарно матеріальних цінностей, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2 851,12 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У позові відмовити.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –28.05.2010р.