Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш"про стягнення господарсько-адміністративних санкцій, –

06 листопада 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш"(надалі –ВАТ "Дніпровагонмаш") про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 243448,72 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року апеляційна скарга Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 року –без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України № 875-ХП від 21 березня 1991 року "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(надалі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – то у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ст. 20 вищевказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі, підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, також визначається законодавством.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється за обліковою ставкою Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судами встановлено, що протягом 2006 року на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 3392 особи, а середньорічна заробітна плата штатного працівника, обчислена розрахунковим шляхом, становила 14382,8 грн., на підприємстві були працевлаштовані 120 осіб інвалідів.

Зазначені обставини підтверджуються звітом відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік, який відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем у справі –ВАТ "Дніпровагонмаш", вчинено низку заходів щодо працевлаштування осіб, яким, відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність.

Так на підприємств створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, які відповідають встановленим вимогам до робочого місця для інвалідів відповідної нозології та протягом 2006 року відповідач щомісячно надавав до Дніпродзержинського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за ф. №3-ПН, та інформацію про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Також відповідачем протягом 2006 року інформація про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, подавалась до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Протягом 2006 року було розміщено у друкованих засобах масової інформації, які розповсюджуються у місті, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, а також в ефірі телерадіокомпанії "МиКомп"оголошення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, у яких було зазначено саме на яких посадах можуть бути працевлаштовані особи, яким, відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність.

Системний аналіз норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) дає можливість зробити висновок про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів, інформування уповноважених органів, не супроводжується обов'язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві, а створення робочих місць і введення їх в дію має відбуватись з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, забезпечення прав яких на працевлаштування та на оплачувану роботу здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції закону від 23 лютого 2006 року, шляхом безпосереднього звернення інвалідів до підприємств, установ.

Колегія суддів вважає, що суд об’єктивно, повно та всебічно з’ясував всі обставини справи та ухвалив законне рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.