ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" листопада 2009 р. м. Київ К-16619/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого судді: Бутенка В. І.,
Суддів: Лиски Т. О.,
Сороки М. О.,
Гашицького О. В.,
Штульмана І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2008 роки в сумі 3400,30 грн.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 03.12.2008 (день розгляду справи в суді) з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка провести виплати перерахунку пенсії ОСОБА_4 за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка провести виплати перерахунку пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 по 31.12.2007. В іншій частині постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився у 1936 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"набув статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати у 2006 –2007 роках, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. З січня 2008 року відповідач почав виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судами попередніх інстанцій.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, судами попередніх інстанцій правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії.
Оскільки позивач у 2008 році щомісяця отримував підвищення до пенсії, і ця обставина ним підтверджена та не спростовується матеріалами справи, але у розмірі лише 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо виплати позивачу у 2008 році підвищення у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком замість 30 %.
Втім, як вбачається, переглядаючи рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що суд першої інстанції зобов’язав Управління Пенсійного фонду перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з підвищенням її лише на 20 % мінімальної пенсії за віком, та безпідставно скасував постанову суду першої інстанції в цій частині.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні з метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення суду.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Головуючий
Судді Т.О. Лиска